Ти чуєш, мамо? Я уже не плачу…
Відплакала і відхворіла
Та іноді так по дитячому
Нахлине сум, що я безсила
Безсила вплинути на дії
Що відбуваються в житті
І гірко так, нема надії
Такі думки на самоті
А пам‘ятаєш, як в дитинстві
Втішала ти, що все минає
Твої слова ті материнські
У пам‘яті я зберігаю
Ти чуєш, мам? Я пам‘ятаю!
Хоч і своїм дорослим розумом живу
Порад мені твоїх не вистачає,
Щоб пожаліла, як колись малу
Ти бачиш, мамо? Так як ти казала…
Минає все, немає вороття
Та тільки, я тоді дитиною не знала
Що те «усе», то є твоє життя
Відплакалось і відхворілось
Ти в моїй пам‘яті жива
Лише у серці шрамом залишилась…
Реальність, що тебе нема…..
Л. Ходус
