Свіжі новини
ГоловнаПодіїЩемлива поезія житомирського поета Василя Головецького

Щемлива поезія житомирського поета Василя Головецького

СИН

У мого друга вбитий син.

У нього син лише один,

І друг чекає, чорний аж,

Коли доставлять цей вантаж.

У хату йде і йде село:

“Та як це статися могло?!

Прийми сердечні співчуття!

Тримайся! Ех, таке життя!”.

Мій друг оглух та онімів.

Він досі ще не зрозумів,

Чому “таке життя”, чому?!

Навіщо випало йому?!

До нього з кожної зі стін

Всміхається єдиний син:

Оце – синочка перший крок,

А це – пішов у дитсадок,

А це вже школа, випускний…

“Як же без тебе, сину мій?!”.

Мій друг осунувся й не їсть.

У нього свій почався піст,

Обличчя, як в мерця, бліде:

Він у “двохсотім” сина жде.

А коло церкви бемкав дзвін,

Що вже ось-ось приїде син,

І хтось хрестився, сам не свій:

“Спасибі Богу, що не мій!”.

Читайте також