Рідні загиблого на передовій військовослужбовця ЗСУ Богдана Ганька із Глибочицької громади Житомирського району просять посмертно надати йому звання “Герой України”. Електронну петицію про це вони зареєстрували на сайті президента України. 5 лютого 2025 року вона зібрала майже 16 тисяч підписів.
За словами дружини загиблого воїна Тетяни, захищати Україну її чоловік пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення російського війська. Спочатку захищав північні кордони, а потім ніс службу на Бахмутському напрямку.
22 березня 2024 року під час ротації груп заміни 46-річний Богдан Ганько — старший солдат 141 батальйону 115 бригади Сил Тероборони України — загинув поблизу населеного пункту Іванівське на Бахмутському напрямку, виконуючи бойове завдання.

Військовослужбовець Богдан Ганько
Тетяна Ганько розповіла, що її чоловік і раніше підтримував ЗСУ як волонтер. Починаючи із 2014 року, він часто вирушав у зону АТО. У 2013 році їхня родина створила власне фермерське господарство “Екостарт”. А вже через рік Богдан безоплатно постачав бійцям на вогневі позиції у “гарячі точки” продукцію, яку вирощував власноруч.
“Богдан дуже любив землю. Дуже. Часто говорив: “Якби не моя земля, то я б давно був би уже там із хлопцями, на передовій. Намагався допомогти хоча б своєю сільськогосподарською продукцією. Возив овочі, які ми вирощували: капусту, моркву, буряк. Відразу почав це возити хлопцям на передову. Він завжди таким був — більше віддавав, чим від когось хотів щось отримати”, — розказала про свого загиблого чоловіка його дружина Тетяна.

Тетяна Ганько, дружина загиблого за Україну військовослужбовця

Сільськогосподарська техніка родинного бізнесу
Зі слів Тетяни Ганько, їхня родина проживала у селі Калинівка поблизу Житомира. У цьому селі і народився Богдан. Разом вони прожили 22 роки, виростили троє дітей: двоє доньок та сина. Тетяна пригадує, що її чоловік дуже шанував власну родину, поважав свій рід. Каже, якось на день народження діти подарували йому фоторамку у вигляді сімейного дерева.

Фоторамка для сімейних світлин, яку діти подарували батькові
“Ви собі не уявляєте, як він зрадів такому подарунку. Він дуже любив колекціонувати фотографії. Часто просив світлини зі старих сімейних альбомів у своєї мами, бабусі. Йому завжди була дуже цікава історія його роду. Наш син — теж Богдан якось грався із сусідським хлопчиком і випадково вони м’ячем відбили це коріння. І так мені страшно стало і боляче. Богдан пишався своєю родиною”, — розповіла Тетяна Ганько.

Родина Богдана Ганька

Богдан Ганько дарує дружині букет
24 лютого 2022 року, як тільки почалося повномасштабне вторгнення військ РФ в Україну, каже жінка, її чоловік записався добровольцем до 141 батальйону 115 бригади Сил ТрО.
“Він завжди казав: “Хто як не я?”. Він хотів всім допомогти. Справжній патріот, який настільки любив свою землю, що поставив на перший план знищувати ворога, а потім вже жити для себе”, — сказала про свого загиблого чоловіка Тетяна Ганько.
За словами жінки, військовослужбовець ЗСУ Богдан Ганько, на Бахмутському напрямку служив у роті матеріального забезпечення. Він постачав батальйону вантажну техніку, автомобілі швидкої медичної допомоги, генератори, зчіпки для евакуації авто, дошки для пристрілу, спеціальний одяг, який не виявляє пристрій нічного бачення, їжу. Всі гроші, які він заробляв, витрачав на допомогу та підтримку батальйону.

Автомобіль для потреб батальйону, в якому служив Богдан Ганько

Вантажівка для потреб батальйону, в якому служив Богдан Ганько

Автомобіль швидкої медичної допомоги для потреб батальйону, в якому служив Богдан Ганько
“Богдан завжди бачив, чого не вистачає і чим ще можна хлопцям допомогти. І він намагався додати того, чого справді було потрібно. Тим більше, якщо це могло врятувати комусь життя”, — розповіла дружина загиблого воїна.
Тетяна каже, що востаннє розмовляла з чоловіком по телефону вранці 22 березня 2024 року. А ввечері того ж дня Богдан Ганько загинув. Її чоловік під час несення військової служби мав багато нагород: грамот, подяк. Була і пам’ятна медаль “Захиснику Батьківщини”. Жінка розповіла, що у пам’ять про чоловіка вона виготовила альбом: “758 днів твого життя на війні”.

Тетяна зі своїм чоловіком-військовим Богданом Ганьком
“Богдан завжди поспішав жити. Він хотів настільки все швидко. Він працював без вихідних, не шкодуючи себе ніколи”, — сказала Тетяна Ганько.
Побратим Богдана Ганька Андрій Дудник розповів, що запам’ятав свого товариша чесним, прямим та щирим.
“Він був чесним, відвертим, спрведливим і прямим. Він багато зробив для нашої армії. Дуже багато. Всього і не перелічиш. Відправляють хлопців туди. А він сам туди вирушав і на свій розсуд піднімав людей, зв’язки і постачав все, що потрібно. Ми його називали — Богдан Великий”, — сказав Андрій Дудник.

Андрій Дудник, побратим загиблого військового Богдана Ганька
За сприяння товариша Богдана, його рідня створила петицію про перейменування вулиці Польової у селі Калинівка, де проживає родина загиблого військового, — на його честь. За короткий проміжок часу петиція набрала потрібну кількість голосів — 500. І наразі вулиця вже носить його ім’я — Богдана Ганька. Залишилися тільки деякі формальності.
“Він віддав найдорожче, він віддав власне життя для того, аби люди на його вулиці та інших вулицях населених пунктів України не відчували страхіть війни. Ми завжди допомагали садочкам, школам, лікарням. Допомагали всім, хто до нас звертався. Не відмовляли нікому”, — розповіла Тетяна Ганько.