Ми всі втратили батька, чоловіка, сина, брата, друга, кума, професіонала, побратима.
4 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області, загинув командир взводу безпілотних авіаційних комплексів 32-ї окремої механізованої бригади молодший лейтенант Сергій Куник.
10 лютого в селі Троянів Житомирського району о 9.30 відбудеться прощання «живим коридором» з Героєм. Прощання в Михайлівському соборі Житомира розпочнеться о 13.00. Чин поховання на Корбутівському кладовищі — о14.00.
Сергію назавжди тепер 38 років. Для тих, хто його знав, він назавжди Воїн світла. Для побратимів, з якими пліч-о-пліч бився з окупантам, він назавжди Промінь — цей позивний він обрав собі сам.
– До повномасштабного вторгнення працював інженером — встановлював відеоекрани на спортивних, культурно-масових, політичних заходах, — розповідав про себе Сергій. — Моя справа вмерла з початком війни. Мав можливість не йти в армію. Але трохи просидівши вдома, вирішив, що так перемогу не наблизиш, і пішов у військо.
У 403-му окремому стрілецькому батальйоні, кістяк якого формувався з житомирян, Сергій починав як зв’язківець. Але ще під час проходження базової загальної військової підготовки він познайомився з командою Victory Drones, що навчає застосуванню новітніх технологій на полі бою, — загорівся мрією літати. Власним коштом придбав скромний дрон DJI Mini 2 й увесь вільний від службових обов’язків час тренувався пілотувати. Наполіг на створенні в своєму батальйоні окремого підрозділу аерозвідки. На початках самостійно шукав для нього дрони, підбирав штат із однодумців.
– Промінь був природженим керівником, — згадує головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів Максим. — Добрий, але в потрібні моменти строгий і справедливий. Міг досягти неабияких висот у війську. Його очі горіли життям і розвитком нашого підрозділу. До армії, крім основної роботи інженером, займався фермерством. Тобто був фахівцем у дуже багатьох сферах. Чи не основним критерієм підбору особового складу в нас була наявність вищої освіти у кандидата. «Значить людина у житті до чогось прагнула», — казав Сергій. Хоча й професійні якості теж були важливими при відборі — розуміння роботи з комп’ютером, випробування на симуляторі. Є хлопці, які, може, не так вправно літають, але класно паяють чи фанатіють від роботи з вибухівкою. Головне, щоб ти мав постійний інтерес до справи й розвивався. Бо ж часто у БПЛА просяться такі, що думають тут халява, нічого робити не треба. Такі в нас довго не затримуються. Не терпів тих, хто зловживає алкоголем. У нас у підрозділі з цим строго.
Куп’янськ, Суми, Торецьк, Покровськ — ці міста захищав Сергій зі своїм взводом БПЛА.
– Одні з перших почали використовувати дрони Autel для скидів, — продовжує згадувати Максим службу з Променем. — Дуже пишалися кількістю знищених окупантів. Але особливим для мене залишається епізод під час Куп’янської кампанії. Ми з Сергієм були на зміні як аеророзвідники, й саме він помітив велику активність противника. Почали придивлятися й зауважили скупчення якихось пузатих дядьків, без зброї та бронежилетів. Стояли курили, а солдати, які пробігали повз, їм віддавали честь. Відразу зрозуміли, що то якісь шишки. Запросили за тими координатами спочатку нашу бригадну артилерію, потім туди відпрацював і HIMARS старшого начальника. Як нам потім розповіли, з перехватів стало зрозуміло — задвухсотили якогось російського генерала й ще багато їхніх командирів.
Молодший лейтенант Сергій Куник має нагороди: Медаль «Захисник України», Нагрудний знак командувача об’єднаних сил Збройних Сил України «За службу і звитягу» ІІІ ступеня.
Але найголовніше, що залишилося після Сергія, — пам’ять про нього в серцях рідних і побратимів. Бажання продовжувати його справу. А в планах командир мав створення у своєму взводі повноцінної інженерної служби для повного циклу ремонту безпілотників. Мріяв почати працювати з великими дронами-бомбардувальниками Vampire, розвивати наземні безпілотники-всюдиходи.
А розповідаючи про свого сина-школяра, Сергій завжди додавав: «Маю надію, що наші діти не бачитимуть жаху війни. Що ми, батьки, зробимо все, аби вони жили під мирним небом».
Легкої дороги тобі на небо, про яке ти так мріяв, Герою.
Відділення комунікацій 32 ОМБр
