Підземелля Бернардинського монастиря, яке розташоване в Житомирі поблизу костелу Святого Йоана з Дуклі, збереглося у первісному стані. Глибина підземелля до 3 метрів. Загалом історія житомирського підземелля починає свій відлік з 14 століття.
Про це Суспільному розповів житомирський краєзнавець Сергій Дехтяренко.
За його словами, історія житомирського підземелля починає свій відлік від того часу, коли на Замковій горі побудували Житомирський замок.
“Це сталося приблизно за часів Великого князівства Литовського в 14 столітті. Будували ці підземелля до 18 століття включно. Саме у 18-у столітті, в 1761 році, був заснований Бернардинський монастир і тоді розпочинається історія підземелля. Це підземелля розташоване на глибині 2-3 метри”, — розповів Сергій Дехтяренко.
Старший науковий співробітник відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександр Тарабукін розповів, що підземелля зберіглося у первісному стані і цим воно унікальне. За його словами, підземелля, які він досліджував, жодне не повторюється за образами, за розміром, за довжиною — всі різні.
“У підземеллі Бернардинського монастиря зберіглася цегла — велика, потужна, завдовжки 31-32 сантиметри, яка використовувалася під час будівництва келії в 1761-1762 роках”, — сказав Олександр Тарабукін.
Олександр Тарабукін розповів, що підземелля під костелом святого Іоанна з Дуклі є єдиним, де він разом із Сергієм Дехтяренком виявили написи на стінах — найстаріший автограф датований початком 19-го століття.
“В коридорі, який веде у напрямку сучасного Майдану Соборного, ми можемо на стінах біля ніші побачити автографи, які залишили люди. Можливо ті, які працювали тут і залишили на згадку такі автографи. Враховуючи те, що на цих надписах зберігся якийсь цегляний наліт, то можна сказати, що ці написи досить давні. Це не зроблено у часи, коли тут існував військкомат. На наш погляд, окремі підписи вже 20 століття, можливо першої половини, А можливо і того часу, коли костьол використовувався для будинку творчості. Більш ранніх написів ми поки що не виявили, на жаль, але дослідження ще триває”, — сказав Олександр Тарабукін.
Старший співробітник музею показав цеглу, яку дослідники знайшли в місці, де була стара в’язниця і келії єзуїтського монастиря. На ній збереглися рельєфні клейма. За словами Олександра Тарабукіна, це позначки єзуїтського ордену 1793-1794 років.
Призначення підземелля Бернардинського монастиря в різні часи
За словами краєзнавця Сергія Дехтяренка, підземелля у 14-18 століттях здебільшого використовували як господарчу та захисну споруду.
“Якщо ми кажемо про 18 століття, то основними вузлами оборони на той момент був Житомирський замок і Бернардинський монастир, і це було вже передмістя. Житомир закінчувався у 18 столітті там, де сьогодні будинок правосуддя (сучасний Майдан Соборний — ред.). І під цими об’єктами, замком і монастирем, були підземелля, які слугували для того, щоб якщо нерівні сили — втекти або навпаки вночі здійснити вилазку. Також можна побачити, що тут багато ніш — ці підземелля використовувалися, щоб зберігати якісь продукти, якісь цінності”, — сказав Сергій Дехтяренко.
За словами Олександра Тарабукіна, під час польського повстання це підземелля використовували як в’язницю.
“Потім зробили каземати, де утримували ув’язнених, які організовували і брали участь в польському повстанні 1830-1831 років. І тут утримувалися дуже поважні особи, незвичайні такі. Ось, наприклад, маршалок Овруцького повіту пан Головецький, власник міста Коростишева Нарциз Олізар, чомусь його тут утримували. З ним ще пов’язана цікава історія, коли йому єдиному, кому таємничим чином вдалося звідси втекти”, — розповів Олександр Тарабукін.
За словами Сергія Дехтяренка, з початком повномасштабної війни люди почали використовувати підземелля монастирів як бомбосховища.
“Тоді було прийнято настоятелем рішення, бо були ходи ще замуровані, щоб їх розмурували і відкрили ще наступні кімнати. Тому вони актуальні, навіть, у наш час, виконують своє призначення”, — Сказав Сергій Дехтяренко.
