Лише кілька днів тому, під час великого інтерв’ю директора «Бердичівводоканалу» Іллі Шамровського я задавав питання, чи є у підприємства план на той випадок, коли приватні очисні споруди раптом відмовляться приймати міські стоки.
Тоді директор казав, що таке просто неможливо, адже інших очисних споруд в Бердичеві немає. Та пройшло всього кілька днів, і на ім’я міського голови надійшов офіційний лист від ТОВ «КЕС», в якому повідомлялось про важкий фінансовий стан підприємства. А в зв’язку з цим, про відмову після 31 березня продовжити договір з комунальним водоканалом на приймання каналізаційних стоків.
Якби таке сталось, то каналізаційні стоки пішли б напряму у річку. (Хоча, треба одразу зазначити, що частина їх і так десятиліттями через зливову каналізацію потрапляє в Гнилоп’ять неочищеними – авт.) Також в листі повідомлялось, що ТОВ «КЕС» може очікувати найближчим часом процедури санації, а можливо й банкрутства.
Цю інформацію (а лист надійшов минулої п’ятниці) у міськвиконкомі сприйняли досить серйозно і вже в понеділок з ранку і до обіду в кабінеті міського голови обговорювали цю проблему всі дотичні до неї посадовці. В дискусії прийняв участь і один із двох співвласників очисних споруд, директор солодового заводу Олександр Сітак.
Після наради він надав журналісту коментар щодо важкої ситуації та своє бачення, як з неї можна вийти. По-перше, Олександр Петрович підтвердив факт написання офіційного листа з попередженням про можливе банкрутство ТОВ «КЕС». А по-друге, сказав, що він не проти передати свою частку власності місту.
Мовляв, колись для роботи по виробництву солоду дійсно, потребувалось багато води та потрібна була її очистка, але зараз солодовий завод фактично працює в режимі елеватора тож воду майже не споживає, і відповідно, на очисні споруди не передає.
Стосовно такого ж бажання у другого співвласника (іспанського хазяїна шкірзаводу «Велес») він не знав, лише зазначив, що шкірзаводу очисні споруди все ж залишаються потрібними. Але, щоб правильно їх експлуатувати, потрібно, щоб промислові стоки, насичені хімічними елементами, проходили попередню очистку безпосередньо на підприємстві.
Після розмови з Олександром Сітаком, поспілкувався я й з посадовцями міськради, які продовжили нараду в кабінеті міського голови. Перше і головне, що вони повідомили – це те, що договір водоканалу з КЕСом буде продовжено і після 31 березня, тож ніякої екологічної катастрофи не станеться. І так, вони почули усну пропозицію Олександра Петровича про готовність передати місту половину очисних споруд, але як це можливо зробити юридично правильно поки що не знають.
Одним словом, питань про очистку каналізаційних стоків поки що значно більше, ніж відповідей на них, але сьогоднішня ситуація може стати своєрідним тригером і змінити багаторічні мантри про будівництво власних міських очисних споруд на цілком осяжну фінансово реконструкцію існуючих. А якщо б до цього додати ще наведення порядку з незаконними врізками до зливового колектору, до десь через скількись років, дивись, і стане трохи чистішою рідна Гнилоп’ять.
Олександр Доманський, Ріо-Бердичів
