Велика стаття в двох частинах щодо угоди про надра, яку так активно просуває Трамп.
Дональд Трамп приставив пістолет до голови Володимира Зеленського, вимагаючи величезних репараційних виплат і претендуючи на половину нафтових, газових і вуглеводневих ресурсів України, а також майже всі її метали та значну частину інфраструктури.
Остання версія його “мінеральної угоди”, отримана The Telegraph, є безпрецедентною в історії сучасної дипломатії та державних відносин.
“Це документ про експропріацію. Немає жодних гарантій, жодних оборонних положень, США нічого не пропонують. Американці можуть піти, українці – ні. Я ніколи не бачив нічого подібного раніше” — сказав Алан Райлі, експерт з енергетичного права Атлантичної ради.
Текст не залишає сумнівів у тому, що головна мета пана Трампа – інкорпорувати Україну як провінцію американської нафтової, газової та сировинної промисловості.
Це узгоджується з паралельними переговорами між США і рф про всеосяжне енергетичне партнерство, включаючи плани відновлення великих обсягів поставок західносибірського газу до Європи, в яких американські компанії та фінансисти, пов’язані з Трампом, отримають основну частку в цьому бізнесі.
Відроджена торгівля газом відбуватиметься через українську мережу, а згодом через Балтику, коли саботовані трубопроводи “Північного потоку” будуть знову запущені в експлуатацію.
У новому проекті зазначається, що Американсько-український інвестиційний фонд реконструкції буде контролювати “критично важливі мінерали або інші корисні копалини, нафту, природний газ (включаючи скраплений природний газ), паливо або інші вуглеводні та інші матеріали, що видобуваються в Україні”.
Угода охоплює всі критичні матеріали, перелічені в Законі США “Про енергетику”, включно з рідкісними землями та 50 іншими мінералами, такими як літій, титан, кобальт, алюміній і цинк.
Договір у стилі 19-го століття
Угода містить кілька риторичних кивків в бік України, заявляючи, що “американський народ прагне інвестувати разом з українським народом у вільну, суверенну і безпечну Україну”.
У ньому визнається внесок України у справу миру “шляхом добровільної відмови від третього за величиною арсеналу ядерної зброї у світі” в Будапештському меморандумі 1994 року.
Однак умови, якщо не сказати більше, навіть жорсткіші, ніж у первинних проектах, які міжнародні юристи вважали загарбницькими і неоколоніальними, і які викликали обурення в більшій частині Європи. Документ нагадує нерівноправні договори, нав’язані Китаю європейськими державами в 19 столітті.
Це жорстокий спосіб поводження з демократичним союзником, який бореться за своє політичне існування і захищає зовнішню лінію Заходу проти російського імперіалізму.
Білий дім Трампа заявляє, що хло не наважиться напасти, якщо Америка матиме комерційний інтерес, але це не має ніякої цінності в контексті того, що він також веде переговори про вигідні енергетичні угоди з Кирилом Дмитрієвим, керівником російського Фонду національного добробуту.
Російські ЗМІ повідомляють, що ці переговори стосуються повернення американських бурильників до Карського моря та Арктики, а також американських технологій гідророзриву пластів.
Німецьке видання Bild Zeitung повідомило, що в Швейцарії вже кілька тижнів тривають переговори про відновлення роботи газопроводу “Північний потік-2”, які таємно ведуть колишній агент Штазі Маттіас Варніг і посланник Трампа Річард Гренелл, людина, відома своїми симпатіями до Кремля.
Ці умови дадуть американським підрядникам оперативний контроль і жирний потік доходів, створюючи гроші з “повітря”. Цинік міг би назвати це легальним “пожертвуванням” кремля оточенню пана Трампа.
“Йдуть розмови про “Північний потік”. Було б цікаво, якби американці натиснули на Європу, щоб вона перестала відмовлятися від нашого російського газу”, – сказав Сергій Лавров, міністр закордонних справ рф.
