А якщо точніше, то докорінно змінити Регламент Бердичівської міської ради, один з основних документів, в якому описано процедури депутатської діяльності.
Головним, звичайно ж являється Закон України «Про місцеве самоврядування». Він хоча і досить детальний, але все ж не враховує усіх моментів, які виникають у повсякденній діяльності депутатів та рад, до яких вони входять. Таких, наприклад, як порядок організації сесій чи комісій, час для виступу на них, порядок підготовки документів та сотні інших нюансів.
Діючий регламент Бердичівської міської ради був затверджений в 2018 році, а написаний нинішнім головою регламентної комісії Віталієм Березовенком ще на два роки раніше. Більш-менш помірковані норми старого регламенту були обставлені такою кількістю правил і погоджень, що фактично унеможливили можливість не те що прийняття, навіть взяття в роботу чи обговорення будь-яких альтернативних проектів рішень крім тих, які «благословляє» міський голова.
В 2022 році секретар міськради Богдан Коляда вже робив спробу внести зміни у цей регламент, щоб більше впливати на прийняття певних рішень, але тоді це йому не вдалося. Сьогодні я випадково став свідком чергової такої спроби. Сьогодні мало відбутись, але за відсутністю кворуму, не відбулось засідання робочої групи з питань внесення змін до Регламенту Бердичівської міської ради.
Розпорядження про створення такої групи видав міський голова ще в серпні минулого року, але чи відбувались до сьогодні хоч одне її засідання, невідомо. Відомо лише, що кілька днів тому Сергій Орлюк вніс зміни до того свого розпорядження, яким включив до складу групи нинішнього начальника відділу з питань діяльності міської ради (і члена виконавчого комітету за сумісництвом) Євгенію Данилюк. Відразу після цього і було заплановане засідання робочої групи.
З 13 членів групи до зали засідань сьогодні прийшли лише чотири депутата, два працівники відділу, які теж мали право голосувати та секретар міськради. Але це було менше необхідного кворуму, тим більше, що не прийшов голова робочої групи Віталій Березовенко. Тобто, ніяких офіційних рішень на засіданні прийняти не могли, але все ж присутні обговорили головні претензії до існуючого Регламенту.
Розпочали з того, що за останні роки було внесено немало змін в законодавство про місцеве самоврядування, і їх потрібно відобразити в Регламенті, також був прийнятий Статут громади, і його положення теж потрібно імплементувати в робочий документ.
Та цікавішою виявилась інша претензія, яку висловив секретар ради. Виявляється, що візування проектів рішень працівниками апарату управлінь і відділів виконкому (яке було головним бар’єром для проходження депутатських проектів протягом останніх двох десятиліть) абсолютно не передбачено ніякими законами чи підзаконними актами.
Цю норму спеціально ввели в регламент, щоб відсікти ще на ранніх стадіях те, що могло не подобатись чиновникам виконкому. Саме через це більшість рішень складають такі, які формуються чиновниками і на користь чиновників або підвідомчим їм управлінням та відділам.
Обговорили також принципи майбутніх змін до Регламенту. Варіантів було два – або змінювати окремі статті діючого Регламенту, або створювати новий. Олексій Побережний запропонував взяти за основу типовий регламент опублікований на сайті Інституту політичних досліджень. З ним погодилась більшість присутніх, які домовились вже до наступного засідання ознайомитись з ним а на засіданні вже предметно обговорити.
Користуючись моментом Артур Іваненко (який майже на всіх сесіях міськради по сотні разів повторює вголос прізвища усіх депутатів під час голосування) запропонував обговорити і перейняти нарешті приклад інших міст, які користуються електронною системою голосування та взагалі документообігу в міських і навіть деяких сільських радах.
В Коростені, наприклад, для усіх депутатів закупили планшети, на яких встановлена система голосування з виведенням на великий екран у залі засідань. А ще на ці ж планшети в електронному вигляді надсилаються усі проекти рішень. Планшети видаються перед кожною сесією і збираються після неї. Всі результати голосувань, і навіть протокол сесії автоматично і дуже швидко формується після засідань.
У нас же зараз зовсім по іншому. Для підготовки друкованих проектів рішень працівники відділу використовують два а то і більше ящиків паперу на кожну сесію і днями стоять біля ксероксу, який до того ж вже потребує заміни. Та і сам протокол в нас займає сотні сторінок (та потребує ще ящику паперу для витягів), інформація в яких дублюється по кілька разів. В той час, коли протокол сесій інших міст, і навіть Києва складає всього кілька сторінок.
Під час такого обговорення кілька разів то в одного, то в іншого учасника засідання виникало питання, а чому ж раніше не можна було спростити цю «роботу», але відповіді на нього ні в кого не знайшлося…
Олександр Доманський, Ріо-Бердичів
