У Житомирі в музичній школі імені Бориса Лятошинського представили новий музейний простір, присвячений полікультурній мистецькій спадщині регіону. Також в цьому приміщенні, у залі камерної музики, планують зробити органну залу, а в самій школі відкрити клас органу і продовжити традиції, що були у Волинській губернії і, зокрема, в Житомирі.
Про це в ефірі Українського радіо Житомир розповіла Валентина Чудовська, директорка музичної школи імені Бориса Лятошинського. Також в етері говорили про новий музейний простір, який відкрилі в школі. Про це детальніше також розповіла Дар’я Шміло, членкиня вченої ради музею Бориса Лятошинського, який розташований у цій музичній школі.
Дар’є, скажіть, якою є ідея проєкту, чому і як вона з’явилася?
Проєкт зародився ще понад 20 років тому, коли до українців прийшла зацікавленість краєзнавством. Ідею відроджувати музичну спадщину Житомирщини подала краєзнавиця та музикознавця Ельвіра Гілевич.
Ця виставка присвячена внеску національних спільнот у музичний спадок Волині. Це один із етапів багаторічного дослідження: наша пошукова команда дослідила архіви Європи, їх бібліотеки, музеї. Інформацію ми збирали по крихтам і буквально із нуля реконструювали біографії композиторів, які жили і працювали на Житомирщині в різні часи. Серед них є і досить відомі імена, але про них ми знали або далеко не все, або не знали ті ключові моменти, які пов’язують їх саме із Житомирщиною.
І потрібно сказати, що часто ми самі дивуємося тим скарбам, які знаходимо. Наприклад, у бібліотеці консерваторії італійського міста Комо ми знайшли ноти твору скрипаля Ернеста Несвадби, про якого раніше знали те, що він був вчителем музики у Житомирі. Але поступово нам вдалось з’ясувати, що він був не лише вчителем геніального піаніста та композитора Юліуша Заремського, народженого у Житомирі, але й те, що він “відкрив” та фінансово підтримував національного генія чехів Беджиха Сметану. І таких відкриттів чимало.
Часто неочікувано або у бібліотеці Консерваторії Італії, або у берлінській бібліотеці ми знаходили ноти творів наших волинських композиторів, що і було головною метою нашого проекту — ми намагалися зробити так, щоб ця музика знову зазвучала на сцені. Збірка нот увійшла до музичної серії “Музична скарбниця Волині”, це нотні зошити, які включають в себе і самі твори, а також і певні біографічні відомості, які нам віддалося знайти.
Дар’я Шміло, членкиня вченої ради музею Бориса Лятошинського
Що являє собою експозиція?
Вона складається з двох десятків стендів, які присвячені внеску національних спільнот у розвиток музики на Волині, починаючи від аристократичних маєтків і до музики, яку творили аматори.
Дуже цікавий приклад баронеси Єлизавети де Шодуар, яка була матір’ю останнього барона Івана де Шодуара. Ми практично не знаємо нічого про неї, не зберіглося ані портрету, ані фотографії. Але у Національній бібліотеці Франції ми віднайшли ноти. Коли побачили спочатку назву, нам вона видалася дуже знайомою — “Спогади про Івницю”. І ми зрозуміли, що йдеться про родовий маєток де Шодуарів у Житомирському районі, колишній Андрущівщині, який, на жаль, до нашого часу не зберігся. Цей маєток колись славився як великий приватний музей, про його колекції згадували у словниках.
В експозиції є стенд, присвячений історії органної музики на Житомирщині. Вона пов’язана передусім із родиною Ріхтерів. Це прізвище ми передусім асоціюємо із відомим піаністом, нашим земляком Святославом Ріхтером.
Але ми також знаємо, що його батько Теофіл, а також його дядько і двоюрідний брат були органістами при лютеранській кірсі у Житомирі. На жаль, орган кірхи до нашого часу не дожив. Він був знищений за радянських часів. Так само, як і ті, хто виконував цю музику. Оскільки Ріхтери були за походженням німці, вони потрапили у машину репресій — були розстріляні і дядько, і двоюрідний брат піаніста. А щодо батька, ми з острахом читаємо його судову справу, оскільки він погоджувався з усім інкримінованим, і це пояснює лише одна його остання фраза на суді: “Я зізнаюся в усьому, тільки не чіпайте мою дружину і сина…”.
Пані Валентино, де саме розташована ця нова експозиція?
Виставка розташувалася у залі камерної музики нашої школи, і ми сподіваємося на майбутнє, що це у нас буде органний клас, органний зал. Більше того, ми сподівається відкрити клас органу і продовжити ті традиції, що у були у Волинській губернії і на Житомирщині — клас органу в Житомирі існував і він буде існувати в нашій школі.
В процесі підготовки відкриття виставки музикантами області були вивчені зовсім нові твори, які раніше ніколи не звучали. Цей концерт підготували викладачі та учні нашої школи імені Бориса Лятошинського і до нас долучилися школа імені Лесі Українки та Олевська музична школа. Це така непересічна подія, яка введе нас до витоків музичної культури нашого регіону. Ми знаємо, що наш регіон мав багато національних спільнот, і от кожна з цих спільнот розвивала свою культуру, і ці культури перепліталися між собою та ріднили культуру нашого регіону з європейською.
Валентина Чудовська, директорка музичної школи імені Лятошинського
Дар’є, ви особисто працювали в європейських архівах та досліджували шляхи житомирян у європейських навчальних та концертних закладах. Що вас найбільше вразило і надихнуло продовжувати дослідження?
Найбільшою несподіванкою для мене стало те, що витоки нашої волинської культури, як виявляється, тісно пов’язані з Європою. І цю частину нашої культури ми сильно недооцінюємо. Ми вважаємо себе друговартісними, ми вважаємо, що тут у нас не відбувалися значних процесів. Але постаті, які народилися тут, формувалися саме тут як композитори, як музиканти, які досягли надзвичайних висот у Європі, вони є показником того, що Україна дійсно є частиною європейської культури. І це надзвичайно приємно і надзвичайно цінно.
Оскільки наша головна мета — відродити музику, яку написали композитори на Житомирщині, щоб ця музика звучала, ми провели таку серію музичних лекторіїв для викладачів мистецьких шкіл, представили їм проєкт нотної антології, де зібрані наші творчі пошуки. І ми одразу відчули відгук — люди захотіли цю музику грати, співати.
Антологія, яку ми презентували під час виставки, вміщує близько 30 творів, які були написані волинськими композиторами у різний час.
Дар’я Шміло, членкиня вченої ради музею Бориса Лятошинського
Ми вважаємо відкриття цієї виставки першим кроком і сподіваємося, що у майбутньому цей проєкт буде розширятися. І, думаю, все це буде мати дуже гарний результат.
Як побачити експозицію?
Вона розташована в приміщенні музичної школи імені Бориса Лятошинського в Житомирі. Музей відкритий для всіх, звертайтеся, приходьте, ми чекаємо.
Дослідницький проєкт, в рамках якого презентували виставку та музичну збірку з творами волинських і житомирських композиторів, реалізувала команда дослідників завдяки підтримки Європейського Союзу в межах грантів на персональні проєкти програми House of Europe у партнерстві з Міжнародним Товариством Польської Музики ім. Ігнація Яна Падеревського. Проєкт розкриває унікальність волинської і житомирської музичної спадщини.
