4 червня у Житомирі відбувся зворушливий і символічний захід під назвою «Тиша, що говорить», приурочений до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок російсько-української війни.
До події долучилися учні освітніх закладів, жителів міста, керівництво області та міста, зокрема, начальник Житомирської ОВА Віталія Бунечка, його заступники, представники місцевої влади.
“Місце проведення обрали не випадково — поблизу зруйнованого Ліцею № 25, який російська ракета знищила на початку повномасштабного вторгнення. Ця локація стала символом зламаного дитинства, перерваного навчання і втраченої безпеки. Серцем заходу були тематичні експозиції, які відображали життя українських дітей крізь призму війни. Головна з них — виставка дитячих малюнків-фіналістів конкурсу під назвою «Тиша, що говорить». Вона говорила про біль, страх і водночас про надію. Поруч розміщувалася інсталяція «Порожній клас», ряди парт зі стільцями, на кожному з яких ім’я загиблої дитини. На партах лежав аркуш паперу й олівець з проханням: «Що б ти хотів їм сказати?“»“, — тиша в цей момент справді набувала голосу.
Ще однією глибоко емоційною частиною стала експозиція «Незавершені сни»: на стенді були зібрані фрагменти останніх слів, листів, думок, які встигли залишити після себе діти, що більше ніколи не повернуться додому. Поруч — малюнки їхніх ровесників, що, здавалося, продовжували ці недомальовані історії.
Усі присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. А на завершення заходу на дерево пам’яті повісили маленькі дзвіночки, що символізують обірване життя. Їхній ніжний передзвін — тихе нагадування про те, кого вже не повернути, але кого ми зобов’язані пам’ятати.
«Тиша, що говорить» — це відлуння дитячих голосів, які замовкли надто рано. Це біль, який не можна забути. І водночас — це заклик зберігати людяність, навіть тоді, коли навколо лунають вибухи.
