Біль, що пронизує душу, знову огорнув Бердичівщину. У бою за Україну, 5 червня 2025 року, поблизу міста Прилуки, виконуючи бойове завдання, героїчно загинув Когай Владислав Володимирович.
Йому було лише 30… Молодий, сильний, сповнений мрій і життєвих планів. Але замість мирного життя — війна. І на цій жорстокій війні він віддав найдорожче — своє життя.
Владислав зростав у селі Велика П’ятигірка Бердичівського району. Навчався у Великоп’ятигірській та Маркушівській школах, вирізнявся серед ровесників: ерудований, відповідальний, добрий, вихований. Любив точні науки, читав багато книжок, мислив зріло і виважено. У ньому завжди була особлива глибина, що рідко зустрічається навіть у дорослих.
З дитинства був надійною опорою для мами, умів господарювати, перемагав у спортивних змаганнях, організовував свята і ніколи не порушував обіцянок. Таким він залишився і в дорослому житті — мужнім, чесним, стійким. Владислав був справжнім воїном і другом, який не кидав у біді, який захищав і надихав.
Його смерть — не просто втрата для рідних і громади. Це втрата для всієї України. Він прожив коротке, але гідне життя. Став героєм, якого пам’ятатимуть. Владислав не зник — він залишився з нами у спогадах, у кожному серці, в кожному тихому погляді на небо.
Він не загинув — він просто тихо спить. Наш ангел-охоронець…
Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і всій громаді.
