Ім’я, що стало синонімом незламності — Олег ЧУМАК.
07 березня 2022 року — день, коли він свідомо, добровільно, без вагань став на захист України. Тоді — стрілець 139 окремого батальйону. Сьогодні — головний сержант 3-ї стрілецької роти. І за кожним щаблем цього шляху — кров, вогонь, боротьба та гідність.
З перших днів служби він виявив — мужність, ініціативність, відповідальність. Саме завдяки цим рисам Олега призначили командиром стрілецького відділення. Його підрозділ неодноразово давав відсіч ворогу на Лимано-Куп’янському напрямку, утримував рубежі в районі Новоселівського. Він сам, не ховаючись за спинами, йшов у стрілецький бій, витягував поранених побратимів із-під обстрілів, надавав першу допомогу, коли кожна секунда важила життя.
Це не залишилось непоміченим. Командування батальйону довірило йому — взвод. І коли Олег Чумак вів свій стрілецький взвод у боях під Старомайорським та Вугледаром, кожен боєць знав: їхній командир — попереду, на вогневих позиціях, поруч у найважчу мить. Навіть поранений, він залишався в строю — тримав позицію до чергової ротації.
На Курському напрямку він знову довів: справжній лідер — це не звання, а вчинки. Тому він став головним сержантом роти. Бо коли поруч Чумак — у серці живе віра, що жоден ворог не пройде.
За свою відвагу та незламність старший сержант Олег Чумак нагороджений:
Відзнакою Президента України «За оборону України»
- Медаллю Міністерства оборони України «Залізний хрест»
- Медаллю «За поранення»
- Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Сьогодні ми говоримо його ім’я вголос. І не для пафосу. А для того, щоб нагадати: Україна стоїть на плечах таких, як Олег. Стоїть — бо вони тримають.
Слава Україні! Героям Слава!
