Я дуже рідко пишу про українські фінанси, хоча пропрацював у цій сфері понад 30 років.
Чому?
Одна з причин — нерозуміння, як реально вплинути на покращення того, що відбувається.
Та сьогодні Олег Белінський звертає увагу на приклад, який, на його думку, вартий уваги й порівняння — податкову реформу у США. Закон, який Дональд Трамп називає «прекрасним», хоч і має критиків, містить пункт, що скасовує податок на чайові.
“Чому це важливо?” — ставить риторичне запитання автор.
“Бо брати податок із того, що неможливо точно зафіксувати — абсурд. Це створює зайву бюрократію, тиск на бізнес і працівників, зростання штрафів і витрат податкової служби. І головне — це не дає бюджету реальних надходжень.”
Натомість в Україні ситуація протилежна. Держава намагається контролювати і обкладати податками навіть ті категорії громадян, які не ведуть бізнес, а намагаються вижити. Йдеться, зокрема, про ініціативи щодо оподаткування онлайн-продажів уживаних речей на таких платформах, як OLX.
“Це не бізнес — це виживання,” — пише Белінський.
“Але замість того, щоб боротися з тіньовими схемами, увага знову прикута до тих, хто не має ресурсу себе захистити.”
Особливо тривожить автора те, що вся податкова система, як він стверджує, існує радше на папері. Український бюджет не наповнюється за рахунок податків, а існує завдяки міжнародній допомозі — тобто, фактично, за рахунок боргів.
“Зарплати її керівників, на кшталт Гетьманцева чи Марченка, Свіреденко, фінансуються з іноземних коштів. Вони не будують майбутнє — вони створюють борги, які доведеться віддавати дітям.”
На думку Белінського, доки податкова політика буде націлена на тих, хто не може себе захистити, — змін чекати не варто. Бо збирати податки з бабусі, яка продає дитячі черевики, замість того, щоб навести лад у системі, — це шлях у нікуди.
