19 липня в Україні відзначають День тренера — людей, які не лише гартують тіло, а й формують характер, вчать витримці та наполегливості. Один із таких наставників — Василь Пронтенко, заслужений майстер спорту України, заслужений тренер, керівник секції гирьового спорту Житомирської професійної школи гирьового спорту.
Більше 20 років він присвятив розвитку спорту в регіоні. Його шлях почався ще після школи, коли разом із братом Костянтином вступив до Житомирського військового інституту, щоб поєднати спорт із військовою підготовкою.
У 2004 році Василь почав тренерську діяльність. І вже у 2017-му за підготовку висококласних спортсменів отримав звання заслуженого тренера України. Його вихованці щороку представляють Житомирщину на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. А вже в жовтні троє з них поїдуть на чемпіонат світу в Польщу.
«Тренерська діяльність — це не разова акція. Це постійний, систематичний процес. Ми ростемо разом зі спортсменами, і я завжди поряд», — наголошує Василь Віталійович.
Його головне правило — бути прикладом, а не лише наставником:
«Робіть, як я». Він не стоїть осторонь — тренується разом із підопічними, піднімає гирі, бігає, мотивує власним прикладом.
Секція гирьового спорту, яку він очолює, давно перетворилась на “гирьове братство”. Тут займаються як діти, так і ветерани війни, як хлопці, так і дівчата. Саме з ініціативи тренера було створено окремий жіночий склад, у якому вже понад 10 дівчат отримали звання майстра спорту України.
Окремий напрямок роботи — тренування ветеранів. Василь Пронтенко та його брат Костянтин проводять заняття на волонтерських засадах, адаптуючи програми до індивідуальних потреб: фізичного стану, травм, психологічного навантаження.
Один із найзворушливіших випадків — ветеран із ампутованою ногою, який прийшов на тренування та взяв найтяжчу гирю. «Це — справжня сила духу. Це про життя», — ділиться Василь.
Його учні — це не лише спортсмени. Серед випускників — лікарі, науковці, військові. Всі вони навчилися долати труднощі, бути дисциплінованими та цілеспрямованими.
«Я не шукаю чемпіонів. Моє завдання — допомогти кожному стати кращим. Якщо хтось просто виростає сильною, здоровою людиною — це вже перемога», — каже наставник.
Його школа — це не просто тренування. Це велика спортивна родина, де панують взаємоповага, підтримка та натхнення.
