Рядки цього ніжного та щемкого вірша належать житомирському поету Василю Головецькому.
У поетичній формі він передає зустріч із долею — жінкою, що приходить тихо, як серпень у липневий сад, і несе світло, розраду, любов.
Я ЧЕКАВ ТЕБЕ!
Дивна жінка…
Немовби чужа,
А насправді –
давно найрідніша!
Та, яка від усякої
порятує біди!
Ось і зараз вона
тихо входить у мого вірша
Так, як серпень тихесенько
входить в липневі сади.
Лебедине крило…
Голубина моя утіха…
Журавлина моя розрада
на білім світі…
Ось і зараз вона
в моє серце постукала тихо,
Із порога зорею пречистою,
долею світить…
…Я чекав тебе, доле!
Візьми ці любовні квіти…
