30 липня у костелі святого Йоана з Дуклі в Житомирі попрощалися з 34-річним військовослужбовцем Михайлом Гаврилюком, який загинув 23 липня 2024 року під час виконання бойового завдання.
За інформацією пресслужби Житомирської міської ради, Михайло Гаврилюк народився 7 грудня 1989 року в Житомирі. Перший клас закінчив екстерном, навчання у початковій школі продовжив у Житомирській міській прогімназії №11. Повну середню освіту здобув у школі №8.
Хрещений батько Михайла Гаврилюка Анатолій Мельниченко розповів Суспільному, що Михайло був професійним музикантом. У квітні 2022 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. У 2023 році був поранений, після лікування повернувся до служби.
“Два роки тому він отримав важке поранення — 18 уламків. Лікарі не змогли дістати чотири з них, і Михайло міг би комісуватися. Але за півтора місяця, трохи шкутильгаючи, повернувся у свій підрозділ”, — пригадав Анатолій Мельниченко.
Анатолій Мельниченко
Зі слів Анатолія Мельниченка, Михайла виховувала бабуся, яка підтримувала його творчі здібності.
“Він був надзвичайна дитина. Якщо сказати, що талановитий — це нічого не сказати. З п’яти-шести років Михайлик володів художнім словом. У шість років ми відправили його до Одеси на Міжнародний конкурс імені Андрія Сови — і він привіз перше місце. Грав у складі симфонічного оркестру. Згодом вступив до музичного училища імені Косенка, яке закінчив з відзнакою по класу фортепіано. Потім успішно завершив навчання в музичній академії імені Глієра. У нього могло бути блискуче майбутнє — він міг грати в симфонічних оркестрах Європи”, — сказав хрещений батько Михайла.
Працівниця обласної бібліотеки для дітей та юнацтва Антоніна Макаревич згадала, як Михайло разом із групою дитячого садка прийшов на екскурсію до бібліотеки.
“Уявіть собі: йому було п’ять років, а він читав нам байку Глібова “Синиця”. І робив це настільки артистично — готовий артист. Він був маленький, світловолосий, його хотілося обійняти, пригорнути. Але вже тоді викликав подив і повагу”, — зазначила Антоніна Макаревич.
Антоніна Макаревич
За словами директорки початкової школи №11 Лідії Василець, вона була на концертах за участі Михайла і пам’ятає його перемогу на конкурсі юних піаністів імені Святослава Ріхтера.
“У нього було багато виступів, йому багато аплодували. Останній концерт, на якому він грав, відбувся в Києві — разом із Василем Зінкевичем. Хочу завершити словами Зінкевича: “Біля слів, які не відбулись, біля ран, які не гоїть час, біля мрій, я крила обпалив тим вогнем, що не згас. Душа дуже болить”, — сказала Лідія Василець.
Лідія Василець
Побратим Михайла Віктор Бистро розповів, що з весни 2022 року вони разом служили в батальйоні “Свобода” Національної гвардії України. За його словами, Михайло обіймав посаду головного сержанта взводу.
“Він був потужним воїном — це не просто слова. Не боявся жодних завдань. Йшов і повертався. Але тоді склалася ситуація, коли не зміг вийти — влучило саме в їхню позицію”, — розказав Віктор Бистро.
Віктор Бистро
Михайло Гаврилюк був нагороджений відомчими та державними відзнаками за хоробрість, звитягу та самовіддану службу. Серед них — орден “За мужність” III ступеня, медаль “Честь. Слава. Держава” та медаль “Ветеран війни — Учасник бойових дій”.
У воїна залишилися бабуся, тато, сестра.
Поховали військовослужбовця Михайла Гаврилюка на Смолянському військовому кладовищі.
