Із цього світу відлетіла душенька моєї Лізоньки, житомирянки Яцухно Єлизавети Єфимівни. На 85 році життя перестало битися чуйне серце моєї Хазяйки, у якої я прожила на квартирі 11 рочків, як приїхала на навчання у Житомир.
Вона моя єдина Хазяйка, з якою ми пережили революції в історії України, початок моєї викладацької діяльності, усі перепетії написання і захисту кандидатської роботи, готування~святкування; поїздки на футболи, вечірні гуляння, іноді Єлизавета Єфимівна перша за Маму знала мої переживання, болі в душі. Вона була Людиною з життєвою позицією: Любов!
Лізонька вміла інтелігентно жартувати, любила квіти, багато читала книг і мріяла про завершення війни, бо сама була дитиною війни. Кожна наша зустріч останні 5 років була, як свято, щире, тепле, до щему радісне!
Коли Лізонька мені телефонувала: просто так розпитати чи все гаразд, або коли я їй телефонувала поговорити про життя, то нам було добре!!! Це були ті моменти, які нарощували крила!
Нині дивлюся на сонце і бачу там Вас, моя чудесна Єлизавета Єфимівна!
Світла і вічна Вам памʼять. Царство небесне!
