9 серпня в світі відзначали День корінних народів. В Житомирському літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка провели захід “Права людини понад усе: Короленко, Крим і сучасність”.
Про те, чому організатори поєднали тему правозахисної діяльності письменника і гуманіста житомирянина Володимира Короленка з сучасними викликами в окупованому Криму і як на Житомирщині підтримують переселенців з Криму, кореспондентка Українського радіо Житомир Наталія Кулініч говорила із виконувачкою обов’язків директора Житомирського обласного краєзнавчого музею Юлією Каплун та проєктною менеджеркою громадської організації “КримSOS” Тамарою Дохнадзе.
Пані Юліє, розкажіть, як виникла ідея поєднати тему правозахисної діяльності Короленка з сучасними викликами в окупованому Криму?
В усіх музейних закладах України до Міжнародного дня корінних народів провели заходи, прив’язані до розкриття теми прав, свобод і гідності людини. І безпосередньо це стосується корінних народів, які проживають на території України. Оскільки в структурі нашого музею є літературно-меморіальний музей Володимира Короленка, який одним із своїх основних громадянських обов’язків вважав правозахисну діяльність. І, зокрема, це стосувалося корінних народів удмуртів, “мултантської справи”, так само це стосувалося єврейського населення і українців. І не прив’язати це до сучасної проблематики, до воєнних подій неможливо. Тому що прослідковуються дуже чіткі паралелі між політикою Російської імперії колишньої, в якій жив Володимир Короленка, і політикою, яку зараз веде Російська Федерація по відношенню до корінного населення, яке проживає на окупованій території Криму, по відношенню до українців, які опинилися на південних і східних окупованих територіях. Воно повторює всі ці наративи і каральні методи по відношенню до цих людей.
Наприкінці 19 століття Володимир Короленко був одним з головних дійових осіб в Мултанському процесі, в ході якого 10 удмуртів на підставі того, що вони звинувачувалися у язичницькому жертвоприношенні, були позбавлені волі на доволі значний період часу. От і коли про цю справу дізнався Короленко, а він певний час перебував на заслані на півночі Росії і цікавився культурою місцевого населення, він для себе особисто зрозумів, що справа підтасована і що насправді вона могла не відповідати дійсності. І він втрутився, він брав участь у захисті цих людей і йому вдалося довести, що однією з причин того, що були звинувачені люди, які до вбивства не мали ніякого відношення, були земельні питання і питання релігії.
А чи мали звинувачення підстави?
Коли читаєш звинувачення, те, як російські етнографи, які ніколи не перебували на цій території, в своїх етнографічних статях про удмуртів писали про жертвоприношення як факт, який побутує в їх житті. Але жодного фактичного підтвердження, тобто конкретно імені людини, яка це бачила, чи імен людей, які конкретно брали участь у цьому жертвоприношенні, ніхто не наводив. Це ніби історія про цього “распятого мальчіка”. Коли всі про неї чули, але жодного фактичного підтвердження у цьому немає і досі. Це з розряду легенд.
Дослідники на сьогоднішній день чітко встановили, що справа була сфабрикована саме за національною і релігійною ознакою проти корінного населення. Тобто йдеться про ті самі процеси асиміляції, які запускала Російська імперія тоді і Російська Федерація проводить сьогодні. І приклад Короленка це як приклад для сучасних і правозахисників, і інтелектуалів про те, що як мінімум потрібно не мовчати, а краще дієво захищати. Це про гідність.
І оскільки у сучасної людини чітко виникають під час обговорення цієї теми паралелі з Кримським півостровом і питанням дискримінації Росією корінних народів в Криму, кримських татар, караїмів і всіх інших, то звісно, що важливою частиною заходу став виступ представниці ГО “Крим SOS”, яка, починаючи з 2014 року займається питаннями, пов’язаними з правозахисною діяльністю людей, які проживають в Криму, людей, які виїжджають з цієї окупованої території і намагаються влаштуватися на підконтрольній території української держави.
І плюс, як на мене, то дуже цікавим, власне, в цьому контексті, про не мовчати, стало те, що вона нам розповіла історію про молодого хлопця, якому на сьогодні виповнилися 28 років. Це художник, кримський татарин за походженням, і він в 2022 році здійснив одиночну акцію протесту. Він вийшов до однієї з адміністративних споруд на територію Криму, обіляв її жовто-синьою фарбою і застосував коктейлі молотова для того, щоб її підпалити. І ця акція протесту була спрямована на те, щоб привернути увагу на несправедливість цієї війни, на справжній стан дій, на окупацію, на жахи, які вчиняють російські військові по відношенню до населення окупованих територій. Він намагався таким чином їх підштовхнути людей до того, щоб вони виходили і відкрито про це говорили, не боялися. Його було заарештовано. Далі йому приписали низку статей, в тому числі і екстремізм, і він зараз знаходиться в ув’язненні.
І це дається йому доволі таки важко. І єдиною підтримкою для нього слугують листи з України, в якому кореспонденти висловлюють йому свою підтримку. Це теж тема, про яку варто говорити, тому що ми знаємо, що все те, що відбувається тут на неокупованій території, всі акції по підтримці політв’язнів на території РФ, військовополонених, коли вони про них дізнаються, це дозволяє їм триматися і сподіватися на якісь надії по відношенню до звільнення, до деокупації.
Запитання до Тамари Дохнадзе, проєктної менеджерки ГО “КримSOS”. Чому для висвітлення подій у Криму та ситуації, в якій опинились люди в окупації, важливі не лише загальноукраїнські чи міжнародні, але і регіональні майданчики?
Для КримSOS наявність наших координаторів в 14 областях це така наша унікальна можливість тримати тему Криму в фокусі уваги нашого суспільства. Все ж таки, особливо після вторгнення, ми всі зрозуміли, що наша суспільна думка формувалась частіше за все на пропагандистських наративах. І, насправді, ми між собою, я маю на увазі регіони, дуже погано знаємо один одного.
І для нас це хороша можливість, щоб знайомитись наново, щоб зміцнювати зв’язки, які в нас є. І конкретно щодо Криму, це можливість протягом 11 років, а це дуже непросто, складно тримати зв’язки між окупованим півостровом, взагалі між окупованими територіями і підконтрольними територіями. І ось саме завдяки таким заходам, завдяки присутності на регіональних майданчиках, це допомога втримати зв’язки на рівні людина до людини. Це є навіть в стратегіях, які прописуються щодо деокупації Криму. Це є один з кроків до майбутньої реінтеграції окупованих територій, зокрема окупованого Криму, після повернення.
За якими напрямками працює КримSOS на Житомирщині?
Це передусім підтримка і супровід ініціатив внутрішньо переміщених осіб, зокрема, з Криму. З 2014 року, вони вже утворили свої власні громадські організації, свої ініціативи. Ми допомагаємо більше в інституційному розвитку, надаємо консультативні послуги. Це також інформування про те, що відбувається в Криму, розповідь про історію, про персоналі тих, хто чинить спротив.
В рамках заходу була представлена фотовиставка світлин із зображенням кримських татар.
Фотовиставка в рамках заходу “Права людини понад усе: Короленко, Крим і сучасність”
