Віктор Степанович Косенко (1896–1938) увійшов в історію української музики як неперевершений композитор-лірик. Його твори, сповнені романтичних інтонацій і впливу народної музики, зробили значний внесок у розвиток фортепіанної та камерної музики початку ХХ століття.
Народився Косенко у Варшаві, отримав європейську музичну освіту, навчався у Петербурзькій консерваторії під керівництвом Н. А. Соколова та зустрічався з такими геніями, як Рахманінов і Скрябін.
Більшу частину життя Косенко провів у Житомирі, де викладав, творив і заробляв на життя, акомпануючи до німих фільмів. Місцеві жителі — селяни, робітники й солдати — із захопленням слухали його гру, а друзі-музиканти створювали мистецьке середовище, яке не поступалося столичному.
У 1929–1937 роках Косенко викладав у Київському музично-драматичному інституті, а згодом — у Київській консерваторії. Він написав десятки творів для фортепіано, камерних ансамблів та симфонічного оркестру, серед яких «Молдавська поема», три сонати, концертні вальси, етюди та поеми.
Віктор Косенко був не лише талановитим композитором, а й видатним піаністом: слухачі буквально бігали за ним від кінотеатру до кінотеатру, щоб почути його гру.
На честь митця в Житомирі названо музичне училище, а його спадщина й досі надихає музикантів та шанувальників класичної музики.
