Останнім часом у місті все частіше чути скарги на безлад: вечірні дебоші на Михайлівській, п’яні перегони автівок та мотоциклів, самокатчики, що збивають пішоходів.
Це відбувається попри комендантську годину. А ще зовсім недавно Михайлівську нам показували як «вітрину» міста, мовляв, Житомир стає європейським.
Чи справді стає? Я вирішив зробити бенчмарк — порівняння нашої міської влади з тією, яка вивела Нью-Йорк із хаосу 1990-х. І результати мене шокували. Думаю, вони шокують і вас.
«Розбиті вікна» і розбиті дороги
Мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані, призначивши шефом поліції Вільяма Браттона, запровадив у місті теорію «розбитих вікон». Ідея проста: якщо не реагувати на дрібні порушення — сміття, пияцтво, дрібне хуліганство — це провокує серйозні злочини.
У Нью-Йорку почали жорстко карати навіть за дрібниці. Результат: рівень злочинності різко впав, а місто стало безпечним мегаполісом.
У Житомирі ж, навпаки: вулиці брудні, сміття на кожному кроці, водії та самокатчики відчувають повну безкарність, а ввечері центр міста більше схожий на хаотичну пиятику. Це не дрібниці — це сигнал, що система не працює.
Бюджети: десятки мільярдів без результату
Для об’єктивності я підняв цифри бюджетів Житомира.
2013 рік: доходи — 0,9 млрд грн, видатки — 0,93 млрд грн.
2021 рік: доходи — понад 4,5 млрд, видатки — 4,8 млрд грн.
2023 рік: доходи — 5 млрд, видатки — 5,4 млрд грн.
І якщо підсумувати видатки за каденцію чинного мера (2015–2021, тобто ще до великої війни) — вийде понад 25 млрд грн.
Місто отримало ресурс, про який його попередники навіть мріяти не могли. Але чи відчули ми різницю? Чи бачимо ми, куди пішли ці мільярди?
Штат і доходи: цифри, які вражають
Житомирський виконком має близько 400 працівників. Нью-Йоркська мерія у 1990-х — менше 1 500. Здавалося б, там у чотириста разів більше людей, а штат усього вчетверо більший.
Якщо перерахувати «на душу населення»:
Житомир: приблизно 1 чиновник виконкому на 630 мешканців.
Нью-Йорк: 1 чиновник на 5 500 мешканців.
Виходить, у нас чиновників у 8–9 разів більше, ніж у Нью-Йорку часів Джуліані.
А тепер про зарплати. За електронними деклараціями:
Заступники мера Житомира (Шевчук, Кондратюк) отримують понад 700–800 тис. грн на рік.
Скільки людей у Житомирі заробляють стільки ж? Лічені десятки.
У Нью-Йорку Джуліані отримував $153 тис. на рік. Але там десятки тисяч мешканців мали доходи рівня мера чи вище. Тобто зарплата чиновника не відривалася від реальності, бо була вписана в загальний рівень життя.
У нас — це вершина піраміди, недосяжна для більшості, ще й без результатів роботи.
Депутати: різниця в 30 разів
Депутати Житомирської міської ради представляють у середньому 5–6 тис. виборців. Депутат Нью-Йорка — близько 170 тис. Це у 30 разів більше!
А тепер ще один нюанс: у Нью-Йорку депутат може бути обраний максимум двічі по 4 роки. У Житомирі — без обмежень. І ми бачимо знайомі прізвища, які роками кочують із міської в обласну раду і назад, ще й передають мандати «у спадок» у межах сімейних кланів.
Уявіть: депутат Нью-Йорка не лише має відповідати перед виборцями у 30 разів численнішими, але й не має права «сидіти» довше 8 років. А якщо в нього виявлять зв’язок із підрядниками, які отримують кошти з міського бюджету, — це не лише втрата мандата, а й тюрма.
Висновок
Я робив це порівняння не для того, щоб когось очорнити. Я зробив його, бо люблю Житомир. І не хочу, щоб він деградував.
Факти говорять самі за себе:
бюджети зросли у багато разів, але місто занурюється у безлад;
штат чиновників у рази більший, ніж у Нью-Йорку, а результатів немає;
зарплати керівництва не відповідають ані середньому рівню життя, ані якості роботи;
депутати перетворили раду на закритий клуб, далекий від реальних потреб містян.
Самі робіть висновки. А мені очевидно: з таким «менеджментом» майбутнього у міста просто немає.
