Вірш житомирського поета Василя Головецького став болючим відлунням втрат, які переживає місто.
Кожне прощання з полеглим захисником — це нагадування, що навіть коли кажуть «герої не вмирають», Житомир знову схиляє голови перед тими, хто пішов у небеса заради України.
А ВОНИ – ВМИРАЮТЬ!
Знов героя люди проводжають
На колінах у небесну даль…
Кажуть, що герої не вмирають,
А вони – вмирають, як не жаль!
Василь Головецький, м. Житомир





