Якщо повернутись на п’ять років назад, то саме в 2020 році завершилось формування об’єднаних територіальних громад в процесі Децентралізації, яке почалось ще в 2015 році.
В ході надзвичайно бурної, і зазвичай підкилимної , політичної боротьби на теренах колишніх трьох районів (і частині четвертого) постав новий Бердичівський район, до складу якого увійшло 10 об’єднаних територіальних громад. П’ять з яких були створені на базі колишнього Бердичівського району – одна міська, одна селищна Гришковецька і три сільських (Семенівська, Швайківська і Райгородоцька).
Усі нові громади досить швидко почали обростати новими посадами у новостворених численних відділах апаратів, на кожній з яких щось робилось потужне на благо окремо взятої громади. За межі цих окремих громад мало хто заглядав, і їх очільники бачились лише на якихось обласних форумах (часто організованих іноземними консультантами) і рідше, в районній державній адміністрації, коли її голови придумувала хоч якийсь притомний привід для зібрання.
Кожна громада писала свої плани і стратегії так, як то за її межами відразу починається космос. Хоча насправді, колишні (додецентралізаційні) соціально-економічні процеси нікуди не ділись. Люди як і раніше їздили на базар в Бердичів, отримували банківські, нотаріальні, та інші послуги теж тут, були пов’язані чисельними родинними зв’язками в місті та селах різних громад, та й на роботу кожного дня переїжджали ці самі умовні «кордони» між громадами.
Між громадами та їх очільниками була ж звичайно комунікація, але крім спільного утримання районної лікарні чотирма громадами колишнього району (часом досить проблемного), інших значущих проектів останніми роками не було помічено широкому загалу мешканців громад. Так, був в 2021 році підписаний меморандум між Бердичівською міською та чотирма громадами колишнього району про співпрацю, але конкретних його результатів описувати за ці роки чомусь не вдавалось.
І ось нарешті з’явився привід для того, щоб усі десять громад великого району заявили про свої наміри про співпрацю та співробітництво. Ним стало відкриття в Бердичеві центру психосоціальної допомоги та реабілітації ветеранів. І знову ж, не з ініціативи самих громад, а лише тому, що в умовах надання гранту, який частково покриває видатки на створення такого центру, було записано, що його послугами мають (чи можуть) користуватись жителі усього району.
Попередня зустріч голів громад відбулась 17 вересня в Бердичівській міській раді, де й було представлено проект створення нового соціального закладу. Та головним у цій зустрічі стала не розповідь про його майбутні послуги, а прохання Богдана Коляди до голів громад допомогти фінансово новоствореному центру.
Очільники громад, в принципі погодились підставити плече, хоча конкретні суми допомоги оголошувати не спішили. Мовляв, потрібно ще обговорити це питання зі своїми депутатами. Тоді ж і вирішили, що потрібно підписати офіційні меморандуми про співпрацю, які дадуть офіційну можливість робити трансферти між бюджетами окремих громад.
Саме це і має статись на сесії Бердичівської міської ради, яка відбудеться 17 жовтня. На ній депутати міськради повинні прийняти дев’ять рішень про співпрацю з дев’ятьма громадами району. І щоб не заморочовутись потім над прийняттям подібних документів, коли з’явиться привід ще в якійсь галузі поспівпрацювати, у проект меморандуми заклали умови співпраці у різних галузях – екології та довкілля, енергозбереження та енергоефективності, комунальної та соціальної інфраструктури, підприємництва та бізнесу, креативності, культури, туризму, спорту та громадянського суспільства.
Підписання меморандумів цілком може створити базу для реальних проектів співпраці у вказаних галузях, але я особисто вважаю, що значно ефективнішим кроком було повне об’єднання малих громад у більші та економічно стійкіші. В парламенті вже давно обговорюють цю ідею, і можливо, до її втілення теж черга колись дійде.
Олександр Доманський, Ріо-Бердичів
