Історія Баранівської порцеляни — це не лише про мистецтво, а й про людей, які вкладали в білий матеріал душу, тепло і любов.
Одним із таких майстрів був Дмитро Свиридович Гоч — автор знаменитого чайного сервізу «Бутон», створеного у 1950-х роках.
Нещодавно до авторки публікації, Людмили Карпинської, написала онука митця, пані Оля, поділившись теплими словами:
“Побачила вашу публікацію про роботи дідуся — як гарно ви описуєте його творчість! Була на вихідних у Баранівці й зачитала батькам. Вони теж у захваті! Папа розчулений і радісний, що пам’ять живе в роботах його батька, і люди мають можливість бачити й доторкнутись до них.”
У родинному серванті цієї родини й досі зберігається червоно-золотий сервіз “Бутон” — той самий, що став візитівкою Баранівського фарфору. У ньому — стримана елегантність форми, тепло кольору й світло золота, що немов випромінює зсередини.
Цей сервіз — не просто витвір мистецтва. Це символ епохи, коли фарфор ставав мистецьким образом української краси, гармонії й сили духу.
“Бутон” поєднав у собі скульптурність, живопис і любов до форми — риси, притаманні авторському стилю Дмитра Гоча, який сформував нову естетику українського фарфору середини ХХ століття.
Сьогодні його роботи можна побачити на виставці
“Неповторна, незрівнянна: Баранівська порцеляна середини ХХ століття”
у Будинку митрополита Національного заповідника “Софія Київська”.
Там, серед рожевих і блакитних відтінків старовинних сервізів, блищить і “Бутон” — як жива пам’ять про людину, яка створила красу, що не тьмяніє з часом.
Людмила Карпинська
