Для виправдання їх називають «неліквідними» або навіть «токсичними» активами , здебільшого це приміщення недіючих або й працюючих сільських клубів, будинків культури, шкіл, побутових ательє і майстерень, лікарень і аптек. Але, річ у тім, що вони у своїх переважній більшості й не були ліквідними, бо вони соціальні й фінансувалися із куцих бюджетів сільських і селищних рад. Нині більшість із них занедбані або покинуті, деякі вже заросли травою і бур’яном. Їх нинішні власники – ОТГ не хочуть або не можуть знайти фінансування для того, щоб в селах працювали школи, ФАПи, школи, клуби та аптеки, простіше ж «наставити» різного роду кафешок і «генделиків» , заробляти із своїми родичами гарні гроші та споювати місцевих мешканців, особливо молодь.
Отож, гортаю чергові свіжі сторінки аукціонних продажів комунального майна на електронному майданчику «Прозорро Продажі»:
Пулинська селищна рада виставила на продаж нежитлове приміщення з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 407,5 квадратних метри за 260532 гривні. Це приблизно 640 гривень за один квадратометр. Попереднє призначення не вказано, але з опису об’єкта можна припустити, що раніше тут був пункт побутового обслуговування.
Така ж нежитлова будівля, а точніше – будинок культури площею 194,4 квадратних метри, продана через аукціон за 215 тисяч гривень у селі Лисівка Житомирського району.
У Корнинській селищній раді вирішили, що жителям Лисівки об’єкт культурного дозвілля не потрібен, хай розважаються у місцевих «генделиках».
А в Карпівцях через аукціон продали сучасну сільську аптеку загальною площею 187 квадратних метрів, всього-навсього за 459170 гривень.
У Вільшанській сільській раді прикинули, що мешканцям Карпівців мабуть «буде зручніше» їздити за ліками до Чуднова, ніж купляти їх на місці.
Як бачимо, переважну більшість колишніх «осередків освіти та культури» в селах області нинішні можновладці продають в середньому за 5 тисяч доларів США, це ціна старого потриманого автомобіля. До того ж, чимало колишніх об’єктів соціального призначення, які відповідно до діючого законодавства приватизовувати чи то продавати не можна, чиновники продають так би мовити «інкогніто», не вказуючи їх колишнього призначення, а пишуть просто «нежитлове» приміщення, таким чином вони «шифруються», і навіть не ставлять фото, щоб широка громадськість не знала про чергові оборудки сільських можновладців з продажем майна, яке належить сільським громадам. Але люди й так бачать , що в деяких селах нашої області вже не має ні шкіл, ні аптек, ні клубів, а лише квітнуть і множаться сільські «наливайки», які зазвичай масово відкривають місцеві «очільники» разом з депутатами.
Хома Невіруючий
