У Житомирській обласній клінічній лікарні імені О. Ф. Гербачевського успішно виконали пересадку нирки від матері її 27-річному сину — військовослужбовцю Михайлу Мельнику (зображений на фото в заголовку). У хлопця була діагностована ниркова недостатність, тому очікувати далі було небезпечно. Донорство розглядали троє членів родини — батько, тітка та мама, однак через медичні обмеження єдиною, чия нирка підходила, виявилася мати. Нині стан Михайла стабільний, пересаджений орган функціонує належним чином, і нещодавно його разом із мамою Валентиною виписали додому. Про складну роботу лікарів, завдяки якій пацієнт отримав шанс на нове життя, журналістам розповіла трансплант-координаторка лікарні Марина Стадник.
«Медики дивилися на цього пацієнта, ніби на музейний експонат»
— Михайло мав тривалу історію хвороби, класичний перебіг хронічної ниркової недостатності, коли функція нирок поступово згасає та з’являються симптоми, — пояснює Марина Стадник. — Він проходив консервативне лікування, спостерігався в нефролога приватної клініки та продовжував службу в Збройних силах України. Коли недуга досягла IV стадії, навесні 2025 року його звільнили зі ЗСУ за станом здоров’я. Тоді йому рекомендували сформувати судинний доступ — артеріовенозну фістулу — для планової підготовки до гемодіалізу. Але Михайло проігнорував ці поради, очевидно, недооцінивши небезпеку та вважаючи, що діаліз ще нескоро знадобиться.
— У якому стані він прибув до вашого закладу?
— Ми вперше побачили Михайла 17 серпня 2025 року, коли його вкрай важкого доставила «швидка». У нього був набряк легень, extremely важкі показники крові. У реанімації ми зафіксували «неймовірні» значення ниркових проб — рівень сечовини сягнув 101 ммоль/л при нормі до 8,3 ммоль/л. Уже при показниках вище 35 існує реальна загроза життю. Усі лікарі, які оглядали Михайла під час обходу, дивувалися, як він зміг вижити за таких показників. Це були однозначні підстави для негайного початку замісної терапії — програмного гемодіалізу. Йому встановили центральний венозний катетер і одразу розпочали діаліз. Стан вдалося стабілізувати, після чого пацієнтові та родині пояснили можливі варіанти подальшого лікування.
Донорство та пошук сумісності
— Що було далі?
— Пацієнтам із таким діагнозом трансплантація нирки дозволяє значно покращити якість і тривалість життя. Михайло подав заяву для включення в лист очікування органа від посмертного донора, а паралельно його рідні погодилися пройти обстеження для можливості родинного донорства. Уже на початковому етапі батько та тітка не пройшли медичний відбір. До речі, у батька випадково виявили проблему з ниркою, про яку він не знав — фактично обстеження запобігло серйозним наслідкам для його здоров’я. Мати не мала протипоказань, тож ми почали її поглиблене обстеження.
Найвідповідальнішим етапом є визначення генетично-імунологічної сумісності між донором і реципієнтом. Михайло з мамою здали кров на аналіз і цілу добу чекали результатів — мама дуже хвилювалася, адже навіть рідна людина може не підійти. Побутує міф, ніби лікарі «беруть» будь-якого родича для швидшої трансплантації, але це не так — сумісність має ключове значення.
Результат виявився сприятливим, і наші трансплантологи дали зелене світло. Далі проводили поглиблене обстеження обох — і донора, і реципієнта. У випадку родинного донорства відповідальність подвійна, адже потрібно зберегти здоров’я обох людей. Мама пройшла всі необхідні тести за кілька тижнів — без зауважень. Михайлові, враховуючи складний стан, потрібно було більше часу для підготовки. Зрештою, 24 жовтня операцію виконали.
Хороші прогнози та швидке відновлення
— Як почуваються Михайло та його мама?
— Уже під час операції, як тільки відновили кровотік у трансплантованій нирці, з’явилася перша сеча — це дуже добрий прогностичний знак. Післяопераційний період обох минув без ускладнень. Пересаджена нирка одразу запрацювала: діурез був достатнім, а показники крові щодня покращувалися і до моменту виписки майже нормалізувалися. Після операції Михайло не потребував жодного діалізу, хоча іноді таке трапляється. Через вісім днів і мама, і син були виписані додому. У майбутньому пацієнт проходитиме регулярні огляди та, сподіваємось, житиме повноцінним життям. Після трансплантації він має пожиттєво приймати імуносупресивні препарати, щоб запобігти відторгненню органа.
Про симптоми та профілактику
— Які симптоми мають насторожити?
— Ми постійно наголошуємо на важливості щорічних профілактичних оглядів. Ниркові хвороби часто починаються без яскравих симптомів, що робить їх особливо небезпечними. Високий артеріальний тиск, нудота, слабкість, неприємний присмак у роті або запах із рота — все це може вказувати на проблеми з нирками. Симптомами запальних процесів є біль у попереку, висока температура, мутна сеча чи порушення сечовипускання. Навіть за відсутності скарг варто хоча б раз на рік робити аналізи крові та сечі. Краще переконатися, що все в нормі, ніж пропустити початок хвороби.
Міфи про трансплантацію
— Часто можна почути, що лікарі начебто свідомо не рятують пацієнтів, аби отримати органи для трансплантації…
— Це абсолютно неправдиві й небезпечні міфи. В Україні діє чітке законодавство, а вилучення органів можливе лише за згодою родичів і тільки за суворими правилами. Органи не продають, це прямо заборонено законом, і будь-які спроби купівлі-продажу караються кримінально. Ми пояснюємо людям, що трансплантація безкоштовна, що донорів ретельно обстежують і що ніхто не робить «інвалідів» з донорів. А люди, які хочуть написати прижиттєву згоду, повинні знати: ніхто на них не полює, і це рішення — акт людяності, а не ризик.
Про найемоційніші моменти роботи
— Що найбільше вражає у вашій роботі?
— Найсильніші емоції викликають згоди родичів померлих на донорство. Момент, коли смерть однієї людини дарує життя кільком іншим, неможливо забути. Це безмежний прояв милосердя та жертовності. Саме завдяки таким людям медики, попри критику й емоційну складність професії, продовжують працювати. Трансплантація — це не про гарантії, а про шанс.
Ріст трансплантацій в Україні
За 9 місяців 2025 року в Україні виконано 459 пересадок органів і 343 трансплантації кісткового мозку — більше, ніж за аналогічні періоди попередніх років. Це свідчить про розвиток трансплантології та доступність високотехнологічної медицини.
У 25 центрах пересадили нирку 274 пацієнтам, печінку — 114, серце — 71. Близько 70% операцій виконано від посмертних донорів. Найбільше трансплантацій здійснили у Першому медоб’єднанні Львова (107), Національному центрі ім. Шалімова (70) та Київській міській лікарні № 1 (58). У листі очікування наразі перебувають 4 120 людей.
