Кілька днів Житомир обговорює шокуючу новину: 15-річна дівчина залишила новонароджене немовля біля смітника. Суспільство розділилося на тих, хто звинувачує, і тих, хто співчуває. Але справжня трагедія залишається в тіні – це історія не про кинуту дитину, а про зґвалтовану дитину, яка залишилася беззахисною перед системою.
Як з’ясувалося, дівчинку ще у 14-річному віці зґвалтував рідний дядько. Вона жила в складних умовах: батько-алкоголік, відсутність матері, багатодітна родина. “Вона мовчала, бо боялася. Бо не знала, куди звертатися”, – розповідають знайомі сім’ї.
Найжахливіше, що система, яка мала захищати дитину, виявилася сліпою. У школі, де вона навчалася, ніхто не помітив вагітність – ні вчителі, ні соцпрацівники, які регулярно відвідують навчальний заклад. “Велике пузо і нуль реакції”, – кажуть очевидці.
Зараз цю дівчинку судять і звинувачують. Але, як справедливо зауважують мешканці міста, судять не того, кого треба. “Сьогодні її судять. Її звинувачують. Жертву. А не ґвалтівника”, – пише у соцмережах один з житомирян.
Тим часом немовля, знайдене біля смітника, було в критичному стані через переохолодження. Лікарям вдалося стабілізувати стан дитини, зараз вона отримує необхідне лікування під цілодобовим наглядом.
Ця трагедія також нагадує про існування в Україні соціального проекту “Вікно життя” – спеціальних безпечних місць, де можна анонімно і безпечно залишити новонароджену дитину, якщо батьки не мають можливості її виховувати.
Але головне питання залишається: чому система захисту дітей працює лише тоді, коли трапляється трагедія? Чому ніхто не помітив страждання 14-річної дівчинки, яка щодня приходила до школи, жила серед нас, але залишалася невидимою для тих, хто мав її захищати?
