Уряд подав до парламенту законопроект N 14211, який пропонує замінити два документи для працевлаштування іноземців — дозвіл на роботу та дозвіл на проживання — одним документом, який дає одночасно право жити та працювати в Україні.
Уряд продає цю ініціативу як «боротьбу з бюрократією», але давайте розберемося.
Держава спрощує в’їзд та працевлаштування іноземців у той момент, коли мільйони українців або поїхали, або мобілізовані, або не бачать сенсу працювати за копійки. Що це, як не капітуляція уряду перед кадровим дефіцитом?
Головна проблема в тому, що спрощення правил для іноземців не вирішує структурний дефіцит кадрів в Україні!
Країна втрачає кваліфікованих фахівців, інженерів, лікарів, айтішників, технарів…
А у відповідь Кабмін пропонує завозити некваліфікованих азійських та африканських мігрантів, які не мають ні профільної освіти, ні знання мови, ні відповідних навичок, ні знання місцевих традицій.
Тобто замість стратегічної політики відновлення трудового потенціалу ми бачимо спробу закрити кадрову дірку дешевими різноробочими.
І що найнебезпечніше, зе-влада робить ставку на масове заміщення українців та інших корінних народів України азіатами та африканцями!
Що може з часом повністю змінити етнічний склад України!
Замість створення програм для повернення біженців, підвищення зарплат, бронювання працівників, підтримки бізнесу пропонується прискорити масовий імпорт дешевої малокваліфікованої робочої сили.
Це не зміцнює економіку, а навпаки, консервує занепад: країна втрачає свій професійний та етнічний капітал, розриває громадський контракт за якого українець знав, що українська держава має захищати його інтереси…
