Ну і про зарплати в наглядових радах, або корпоративне управління по-українськи: як Нафтогаз і Укренерго перетворилися на «коробки без дна»
Коли Україні потрібні кошти для енергетичної стабільності, стратегічні компанії мали б бути прикладом прозорості та професійного управління. Натомість ми роками спостерігаємо модель, яка працює не на державу — а на тих, хто контролює фінансові потоки.
Гонорари, що «не снилися» жодній держкомпанії
Показовий приклад — Наглядова рада НАК «Нафтогаз».
У 2018–2019 роках її голова, британка Клер Споттісвуд, отримувала близько 230 тисяч доларів на рік. Інші члени — по 200 тисяч доларів.
І все це за роботу, яка, за численними оцінками, часто зводилася до формального затвердження протоколів, підготовлених правлінням компанії.
Тобто за відсутності будь-якого реального контролю чи стратегічного впливу.
У 2020 році, коли «Нафтогаз» показав масштабні збитки та провал «програми 20/20» щодо збільшення видобутку газу, ці «незалежні директори» лише «скромно» зменшили свої гонорари.
Але модель залишилася незмінною.
Механізм, який працював роками
Схема виглядала до смішного простою:
правління виплачує космічні гонорари наглядовій раді за «підписи»;
наглядова рада у відповідь погоджує космічні зарплати та премії правлінню.
У результаті за три роки керівництво Нафтогазу отримало премій та винагород орієнтовно на сотні мільйонів гривень.
При цьому економічні результати компанії, м’яко кажучи, не відповідали рівню «ефективності», який ці премії мали б відображати.
Але найцікавіше — мовчання
Є одна деталь, яка говорить гучніше за будь-які звіти.
Ви НЕ знайдете у риториці нинішніх «антикорпціонерів» жодної критики цих історій:
ні афер в «Нафтогазі»,
ні аналогічної моделі в «Укренерго» за керівництва Кудрицького.
ЖОДНОГО слова.
Бо критикувати корупцію легко — поки вона політично зручна.
А коли йдеться про улюблені «священні корови» грантової екосистеми — тоді раптом усі втрачають голос.
Результат — катастрофічний
«Нафтогаз» сьогодні фактично банкрут: без грошей і без достатніх запасів газу.
«Укренерго» — у стані технічного дефолту, і тепер хоче підвищення тарифу для покриття збитків.
Це і є плата за роки фіктивного корпоративного управління.
Олег Попенко
