29 листопада на площі Сергія Корольова в Житомирі відбулася чергова зустріч родичів та небайдужих містян, присвячена українським захисникам, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Метою акції було вкотре нагадати суспільству: ці військові не забуті, а їхні сім’ї продовжують боротьбу за повернення рідних.
Про перебіг події розповіла співорганізаторка, сестра зниклого безвісти бійця, Тетяна Гойдик.
Захід традиційно почали з хвилини мовчання на згадку про полеглих воїнів. Після цього ініціаторка акції Катерина Олійник вручила подяки волонтерам, які підтримують фронт та допомагають у проведенні таких зібрань.
У центрі площі учасники підготували емоційний перформанс, присвячений очікуванню та надії. Родичі військових тримали таблички з особистими історіями — подіями та змінами, що сталися в їхніх життях за час відсутності рідних. Згодом ці таблички замінили на світлини очей полонених та зниклих — символ того, що близькі продовжують чекати на їхнє повернення.
Тетяна Гойдик поділилася, що напередодні, 26 листопада, її брату, який зник безвісти, мало б виповнитися 48 років. Вона звернулася до нього мовби вголос і тримала табличку з написом: «Я втомилася бути старшою дитиною в родині».
Після перформансу учасники рушили ходою вулицею Михайлівською до Київської, де організували автопробіг. Люди вишикувалися обабіч дороги, і водії, які проїжджали повз, сигналили на знак підтримки.
Завершили акцію поверненням на площу Корольова. Дорогою учасники скандували:
«Зниклі безвісти — не забуті»,
«Полон вбиває»,
«Ти п’єш каву — а вони мріють про воду»,
«Герої мають бути вдома».
«Наш головний принцип простий: пам’ятати загиблих, допомагати живим і голосно говорити про полонених та зниклих безвісти. Ми не опускаємо рук і будемо боротися далі», — наголосила Тетяна.
