Житомирянин Ілля Сигачов поділився вражаючою підбіркою старовинних дверей у Житомирі, розповівши про їхній стиль, походження та історичний контекст. Після новини про реставрацію дверей на Фещенка-Чопівського, 23 він вирішив продемонструвати власну колекцію та привернути увагу містян до збереження архітектурної спадщини.
У своєму дописі автор представив двадцять історичних дверей з різних вулиць міста: Михайлівської, Фещенка-Чопівського, Малої Бердичівської, Дмитрівської, Університетської, Святослава Ріхтера, Бориса Тена, Старого бульвару, Великої Бердичівської, Перемоги та інших.
Неокласичні двері до особняка орієнтовно 1880-х років. Мають фігурну фрамугу, ренесансний флорентійський руст внизу, фігурні фільонки, а також оригінальний отвір для листів
Він детально описав кожні двері — від модерн-бароко та неокласицизму до необароко й конструктивізму, зазначаючи елементи, що збереглися: фрамуги, декоративні фільонки, розетки, колони, русти, металеві ковані дашки. Деякі двері, за його словами, залишилися майже в первісному вигляді, інші ж — частково або значною мірою втратили автентичність через невдалі ремонти чи байдужість власників.
Старовинні двері до будинку початку ХІХ століття, де народився польський діяч, емігрант та один з військових керівників Паризької Комуни 1871 року. Також зберігся пізніший металевий дашок. Шкода, але більша частина будинку повністю перероблена.
Особливо болючим прикладом він назвав будинок на Миколи Лисенка, 1/14, де половину історичних дверей просто замінили дошками, знищивши старовинний декор.
Найбільш кричущий приклад головної проблеми міста Житомир: втрати автентичності та історичних деталей. Напівзруйновані двері в стилі необароко до будинку 1880-х років. Половина дверей зберегли свій неоренесансний декор, багети, розетки та навіть вже знайому фрамугу, яка похилилась разом з металевим фігурним дашком. Натомість інші дверцята власники забили дошками, та напевно оригінальні викинули. Немає слів.
На завершення Ілля Сигачов висловив сподівання, що його публікація допоможе привернути увагу не лише житомирян, а й ширшої аудиторії до важливості дбайливого ставлення до історичного середовища міста.
«Сподіваюся, цей пост нагадає нам усім, як важливо берегти архітектурні деталі, що формують обличчя Житомира», — підсумував автор.
Двері в стилі модерн-бароко до будинку колишнього Азово-Донського банку 1910-х років. Збереглась напівсегменттована фрамуга, міждверний імпост з іонічною капітеллю та пара розеток внизу.
Маю думку, що це псевдоісторичні двері до будинку в якому народився Сергій Корольов у 1906 році. Сам будинок побудований орієнтовно в 1890-х роках, хоча можливо і раніше. Про псевдоісторичність свідчать оригінальні невідреставровані двері сусіднього будинку під №7, які є ідентичними з дверима до будинку сім’ї Корольова.
Маю думку, що це псевдоісторичні двері до будинку в якому народився Сергій Корольов у 1906 році. Сам будинок побудований орієнтовно в 1890-х роках, хоча можливо і раніше. Про псевдоісторичність свідчать оригінальні невідреставровані двері сусіднього будинку під №7, які є ідентичними з дверима до будинку сім’ї Корольова.
Неоренесансні двері до будинку орієнтовно 1890-1900-х років. Вже можемо побачити притаманну Житомиру форму фрамуги, яку вже бачили на Фещенка-Чопівського 20. Також збереглась одні розетка з головою лева. Інша напівзруйнована.
Дуже цікаві необарокові двері в дерев’яному будинку 1870-х років. Зберігся цікавий трикутний фронтон, дерев’яний дашок над дверима та бокові псевдоколони, які імітують спрощений коринфський ордер, також збереглись фільонки притаманної форми для Житомира та розетки.
Функціоналістичні двері з цікавою фрамугою середини 1930-х років до будинку кінця ХІХ сторліття.
Надзвичайно цікаві добре збережені двері в еклектичному стилі неоренесансу та необароко з багатьма деталями, які ведуть до будинку 1880-1890-х років. Вже помітна притаманна будинкам цього періоду фрамуга, арки, іонічні псевдоколони, напіврозетки прикриті карнизом, листя аканта, орнаментований руст зверху, та зрізаний знизу. Помітив їх з трамвая, адже ховались вони за височенним парканом. Але від мене не сховаєшся.
Конструктивістські двері 1930-х років до будинку кінця ХІХ століття, про що свідчить збережена фрамуга від попередніх старіших дверей.
Центральні парадні, та пара бокових дверей в стилі бароко до кафедрального костелу Святої Софії, який був освячений в 1746 році. Всі двері прикрашені закрученим листям аканта і величезними фігурними накладками від петель. Головні двері зверху прикрашає композиція: латинська митра, католицьких хрест і посох, розгорнуте святе письмо, рушник, і купа троянд. Не знаю. чи пережила ця композиція царську та радянську владу, але виглядає дуже красиво.
Дуже складно стверджувати, але можу лише припустити, що це рештки оригінальних дверей кінця 1900-х років – початку 1910-х. Трохи проглядається стиль модерн. Можливо я помиляюсь, і це не старі двері.
Величезні оригінальні вхідні двері з елементами неовізантійського стилю до Спасо-Преображенського собору, освяченого в 1874 році. Вирізняються величезною фрамугою з кольоровими скельцями вставленими, які прикрашають отвори різьблення, схожі чимось на готичний масверк. Також фрамуга прикрашена горизонтальною планкою з текстом в стилі вʼязь та образом Ісуса Христа. Сам образ є копією відомого мандиліону, датованого ХІ-ХІІ століття, створеного ймовірніше за все в Києві, який більш відомий як Спас Нерукотворний. Сам текст цитує Псалом 5:8 «ВНИДУ ВЪ ДОМЪ ТВОІ И ПОКЛОНЮСІА КО ХРАМУ СВІЯТОМУ ТВОЕМУ ВЪ СТРАСѢ ТВОЕМЪ» (Увійду в дім твій і поклонюся до святого храму твого в страсі перед тобою). Ймовірно до їх створення цих дверей був також залучений художник Михайло Васильєв.
Ну і власне новина через яку вирішив опублікувати свою колекцію.
Двері в стилі необароко до будинку кінця ХІХ століття. На фото вони ще в процесі реставрації та ще завішені тканиною.
