Шмигаль у Міненерго: технократ без ринку в секторі, який без ринку не виживе?
Призначення Дениса Шмигаля міністром енергетики подається владою як логічне: мовляв, колишній директор ТЕС нарешті отримує можливість працювати «за фахом».
Але це — небезпечна ілюзія.
Бо енергетика сьогодні — це не про турбіни, котли й диспетчерські.
Це — про ринок, правила, інвестиції, довіру і конкуренцію. І саме тут починається головна проблема.
Технічний директор ≠ міністр енергетики
Денис Шмигаль справді працював директором ТЕС. Але директор ТЕС — це менеджер технологічного об’єкта:
щоб блоки працювали,
щоб не вибухнули котли,
щоб було вугілля
щоб персонал вийшов у зміну.
Це виробництво.
Це інженерія.
Це експлуатація.
Але це не ринок.
Він ніколи не працював:
з біржами електроенергії,
з балансуючим ринком,
з трейдерами,
з хеджуванням,
з ціноутворенням,
з інвестиційними моделями,
з фінансовою стійкістю генерації.
Міністр енергетики в сучасній країні — це не «старший інженер».
Це архітектор ринку. Ринок, який він допоміг зруйнувати
Коли Шмигаль був прем’єром, енергетичний ринок в Україні фактично перестав бути ринком.
Ціни визначалися не балансом попиту й пропозиції, а:
політичними рішеннями,
телефонними дзвінками,
«тимчасовими» постановами,
ручними обмеженнями.
Офіс президента став де-факто диспетчером ринку.
Результат:
знищена інвестиційна довіра,
борги між учасниками,
дефіцит коштів на ремонти,
втеча приватного капіталу,
деградація генерації.
Це і є той самий тупик, у який загнали галузь.
І тепер цю людину ставлять керувати саме ринком
Парадокс у тому, що:
людина, яка ніколи не працювала в ринку,
людина, за прем’єрства якої ринок перетворили на ручний режим,
тепер стає міністром, який має цей ринок рятувати.
Це все одно, що призначити людину, яка керувала авіазаводом, головою біржі авіаперевезень.
Ключове питання, від якого залежить енергетична безпека
Тут справа навіть не в особі Шмигаля.
Справа в одному фундаментальному питанні:
> Чи розуміє він, що енергетика — це вже не про станції, а про ринок?
Чи розуміє він, що:
без незалежного регулятора не буде інвестицій,
без ринкових цін не буде ремонтів,
без прибутковості не буде модернізації,
без довіри не буде відновлення?
Бо якщо відповідь — «ні»,
то Україна отримає не міністра енергетики, а головного диспетчера адміністративного колапсу
Замість висновку:
Шмигаль справді отримав шанс працювати «за фахом».
Але його фах — експлуатація станцій, а не управління енергетичним ринком.
А сьогодні Україні потрібен не головний інженер країни.
Нам потрібен міністр ринку, правил і довіри.
І якщо цього не буде —
ніякі ТЕС, трансформатори й лінії електропередач не врятують систему від чергового енергетичного краху.
Олег Попенко
