Учитель фізики Іршанського ліцею на Житомирщині та метеоролог 30-ї Української антарктичної експедиції Олексій Мельничук уперше у житті зустрів свій день народження далеко від дому — на українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Про те, як святкують у полярному літі, працюють без вихідних і живуть на краю світу, він розповів у коментарі журналістам.
За словами Олексія, найбільше його здивувало саме відчуття часу й пори року. Народився він 11 січня і звик святкувати взимку, зі снігом і морозом. Натомість в Антарктиді нині літо, полярний день і зовсім інше небо.
«Святкувати день народження влітку — для мене це вперше. Я перебуваю в південній півкулі, під сузір’ям Південного Хреста. Хай його зараз і не видно через полярний день, але саме усвідомлення цього дуже незвичне. Нові люди, нове оточення, атмосфера — усе це справляє сильне враження», — ділиться полярник.
Колеги по станції привітали іменинника тепло та по-дружньому, однак робочий графік навіть у свято не змінюється. Метеорологи на «Вернадському» працюють позмінно — доба через добу, без класичних вихідних.
«У метеорологів вихідних фактично не існує. Неважливо, чи це день народження, чи інше свято — ми повинні вчасно передавати дані», — пояснює Олексій.
Кожні три години фахівці надсилають кодовані метеозведення до Всесвітньої метеорологічної організації та Укргідрометцентру. Окрім цього, є й багато іншої роботи, необхідної для забезпечення життя станції.
До експедиції Олексій Мельничук багато років працював учителем фізики. Каже, що нинішня робота кардинально відрізняється від педагогічної діяльності.
«Тут я не викладаю — тут я навчаюся сам. Закони фізики й термодинаміки тут не з підручників, а з реальних процесів, які щодня відбуваються в атмосфері Антарктики», — розповідає він.
Рішення податися в Антарктиду, за словами полярника, було емоційним і майже миттєвим.
«Це як закохатися. Одного разу я побачив оголошення про набір до експедиції й зрозумів — це моє. Пояснити це логічно неможливо», — зізнається Олексій.
Реальність Антарктиди, каже він, перевершила всі очікування — і природа, і ритм життя, і люди.
«Іноді здається, що ти на іншій планеті. Особливо коли живеш тут довго і бачиш, як змінюється океан, погода, гори, крижані масиви. Передати ці емоції словами дуже складно», — говорить метеоролог.
Попри відстань у тисячі кілометрів, думками він постійно з Україною та рідною Житомирщиною. На зв’язку з близькими, хвилюється за тих, хто зараз на фронті, і за своїх колишніх учнів.
На завершення Олексій Мельничук звернувся до земляків зі словами підтримки й мотивації:
«Нічого недосяжного не існує. Треба лише перетворити мрію на мету і вперто йти до неї. Дорогу здолає той, хто йде. Ми з вами — і обов’язково повернемося».
