Сьогодні Київ і десятки інших міст України живуть у режимі комунальної нестабільності. Світло, тепло, вода зникають на години, дні, а подекуди — на тижні. Для влади це вже “рутинні труднощі”, а для мільйонів українців — реальні загрози здоров’ю, гідності та безпеці.
Люди змушені спати в холодних квартирах, жити без води, готувати їжу на електроплитках і обігріватись електрообігрівачами, перевантажуючи мережі. Це прямий шлях до масових захворювань: застуди, запалення легень, загострення хронічних хвороб, стрес, проблеми у дітей і літніх людей.
А тепер головне питання:
чому за цей комунальний хаос платить громадянин, а не держава та монополії?
Комунальні послуги — це не благодійність
Світло, тепло і вода — це не “подарунок” від держави. Це оплачена послуга. Українці щомісяця платять за кіловати, гігакалорії та кубометри води. Якщо послуга не надається або надається з грубими порушеннями — за неї не мають права стягувати повну плату.
У цивілізованих країнах це працює автоматично: немає послуги → немає оплати → є компенсація.
В Україні ж навпаки: немає світла → є платіжка
немає тепла → є борг
немає води → штрафи і пеня
Це вже не просто несправедливість — це форма прихованого пограбування населення.
Люди змушені платити ще й за виживання
Через відключення люди купують:
обігрівачі
генератори
павербанки
бутильовану воду
ліки
Тобто громадянин двічі платить за одне й те саме: спочатку — у тарифі,
потім — зі своєї кишені, щоб вижити без цієї “послуги”.
Це прямі додаткові витрати, спричинені не війною як такою, а провалами в управлінні, відсутністю резервів, аварійністю мереж та безвідповідальністю постачальників.
Компенсація має бути не “пільгою”, а обов’язком
Компенсація за відсутність або неякісні комунальні послуги повинна бути:
автоматичною
грошовою
суттєвою
обов’язковою
Не подачки, не “знижка в платіжці”, а реальні гроші, які покривають шкоду здоров’ю і витрати домогосподарств.
І це питання вже не до ЖЕКів чи монополістів, а до Верховної Ради та Кабміну.
Потрібні термінові зміни до законодавства
ВРУ та Кабінет Міністрів зобов’язані:
закріпити у законі чіткі норми відповідальності постачальників
запровадити механізм масових компенсацій
визначити мінімальні стандарти якості послуг
ввести штрафи за системні відключення
Бо без цього громадянин і далі буде заручником монополій та безкарності.
Україна воює не для того, щоб люди мерзли у власних квартирах
Ми воюємо за європейську державу.
А в Європі не буває такого, щоб люди місяцями жили без базових послуг і ще за це платили.
Комунальна деградація — це не “дрібна проблема”.
Це питання гідності, здоров’я та соціальної справедливості.
І якщо держава не компенсує громадянам цей колапс — вона сама стає його співучасником.
Олег Попенко
