Повномасштабне вторгнення рф змусило економіку перейти в режим «виживання та адаптації». За даними Світового банку та Мінекономіки, 2022 рік закінчився з критичним падінням ВВП на 29,1%. Це був справжній шок, спричинений руйнуваннями інфраструктури, окупацією промислових хабів і масовою міграцією. Проте станом на кінець 2025 року економіка потроху нормалізується, наскільки це можливо в умовах війни.
Вплив на виробництво та промисловість
Промисловий сектор постраждав чи не найбільше. Втрата Маріуполя призвела до втрати значної частки металургійного експорту. Якщо раніше металургія та хімія були основою валютних надходжень, то тепер їхня роль суттєво зменшилася.
У 2023 році ВВП скоротився на 4%, а у 2024 продемонстрував зростання на 2,9%. Прогнози НБУ на 2025 рік — зростання на рівні 2,7%. Основними драйверами економіки стали IT, сільське господарство та сфера послуг (внутрішній попит).
Однак усі вищезгадані сфери теж переживають труднощі: фермерам складніше обробляти поля через воєнні дії, замінування територій, а IT страждає через нестачу електропостачання.
Майбутнє промисловості за оцінкою багатьох експертів — за військово-промисловим комплексом. Оборонні технології в перспективі можуть стати новою статтею високотехнологічного експорту.
Зміни в зовнішній торгівлі
Україна та рф забезпечували 53% світової торгівлі соняшниковою олією та 27% пшениці. Блокада портів Чорного моря з початку повномасштабного спровокувала продовольчу інфляцію.
Постачання пшениці з України забезпечує понад 10% річного споживання для 15 країн світу. Неможливість експортувати зерно призводить до втрати ринків, адже інші країни шукають альтернативні джерела. Хоча «зерновий коридор» дозволив частково відновити експорт, ситуація досі вразлива через постійні атаки на порти. Не сприяють зовнішній торгівлі зростання цін на енергоносії, добрива, імпортну продукцію.
Ще одна галузь, яка сильно постраждала від ударів рф, — це енергетика. Наразі Україна не експортує електроенергію, адже всі потужності працюють на забезпечення внутрішніх потреб.
Експерти очікують доволі скромне зростання світової торгівлі. Для України ключовим завданням є збереження морських маршрутів і гарантування спрощених процедур перевезення через європейські країни.
Логістика та транспортні маршрути під час війни
Передусім постраждала зовнішня логістика:
- морська блокада — припинення комерційного судноплавства змусило змінити шляхи на альтернативні, зокрема, залізничні та мультимодальні;
- відсутність прямого авіасполучення — зупинка авіа призвела до подорожчання перевезень товарів критичного імпорту.
Сьогодні логістичні компанії https://diffreight.com пропонують мультимодальні маршрути: авіа чи морем до європейських хабів, а далі на авто до кордону. DiFFreight також здійснює швидке доставлення на автомобільному транспорті країнами Європи.
Проте ситуація перестала бути критичною. За чотири роки війни логістика адаптувалася до нових умов. Розвиток напряму залежить від інтеграції з європейськими транспортними коридорами. Так, величезним досягненням є будівництво євроколії, яка дозволить збільшити вантажообіг залізницею.
Фінансовий сектор: ризики та адаптація
Військові витрати становлять понад 50% видатків бюджету. Це робить Україну залежною від зовнішнього фінансування, а одним із напрямків для підтримки економіки стають іноземні інвестиції.
Ситуація на ринку праці незадовільна. Якщо у 2022 році рівень безробіття сягав 30%, то за прогнозами НБУ у 2025 році він впав до 11,6%. Величезну роль у дефіциті робочих місць зіграли руйнування виробництв, інфраструктури. Понад 6 млн людей залишаються за кордоном, що створює критичну ситуацію на ринку праці в певних сферах. Споживчий попит, тобто бажання та можливість людей щось купувати, поступово відновлюється. Останні дані за 2024 рік показали приріст на 6,8%.
Міжнародна допомога надходить на пільгових умовах, хоча більшість коштів — це позики. Державний борг наблизився до критичного показника у 100% ВВП. Потреба у зовнішніх фінансах не зникає, але поки що невідомо, який обсяг допомоги Україна отримає від партнерів у 2026 році.
Попри скептичні прогнози, банки продемонстрували виняткову стійкість. Усього 11 установ припинили свою діяльність. З початку війни активи зросли на 70%, а кредитний портфель додав лише 16%. Банки працюють у «штатному» режимі, надаючи кредити в сегментах малого та середнього бізнесів. Банківська система залишається однією з найстабільніших ланок економіки.
Стан фінансової системи залежатиме від політики НБУ та розміру міжнародної допомоги. Для внормування іноземним партнерам необхідно передати заморожені російські активи Україні, щоб почати відновлення та покрити дефіцит бюджету.
Українська економіка довела, що вміє адаптуватися до найжорстокіших умов, проте ціна стійкості надзвичайно висока. Ефективне відновлення неможливе без вливання активів, заморожених санкціями. Подальший напрям розвитку залежить від термінів завершення війни, досягнутих домовленостей і післявоєнного відновлення.
