Крижаний дощ, слизькі тротуари і знервовані перехожі — для більшості житомирян така погода стала випробуванням. Але для тренерки з фігурного катання Анни Погорілої вона перетворилася на можливість. Поки місто ковзало і падало, Анна стала на ковзани просто на вулиці Житомир і влаштувала імпровізований виступ на льоду.
Ковзани для неї — не спортивний інвентар, а майже частина життя. Анна зізнається: бере їх із собою всюди. Вона катається не лише на ковзанках, а й на озерах, річках, кар’єрах і навіть у місті, якщо природа створює для цього умови.
«Я з п’яти років на льоду. Це моє друге взуття. Хтось через таку погоду засмучується, а я навпаки радію — можливо, комусь цим підніму настрій», — говорить фігуристка.
Її шлях у спорт починався у Харкові — на ковзанці без бортиків, де новачків водили за руку, а падіння були звичною справою. Анна згадує, як постійно намагалася виїхати до старшої групи, падала, поверталася назад і знову тягнулася на лід. Уже тоді було зрозуміло: це надовго.
Чемпіонські мрії для неї ніколи не були самоціллю. Анна займалася одиночним катанням, брала участь у міжнародних змаганнях, зокрема у Словаччині, здобувала призові місця в Україні й стабільно входила до п’ятірки найкращих. Але головним завжди залишалося задоволення від самого процесу.
Після завершення спортивної кар’єри Анна без пауз перейшла у тренерство. Працює і з малюками від трьох років, і з дорослими — найстаршій учениці сорок. Каже, що мрія бути тренеркою з’явилася ще в дитинстві: навіть збереглося фото, де вона «тренує» ляльку, прив’язану нитками.
Найбільше ж фігуристка любить відкритий простір. Катання на природі — її особливе захоплення. Річка, озеро або кар’єр дають те відчуття свободи, якого не відтвориш у закритій ковзанці: швидкість, тиша і повна легкість руху.
Водночас Анна наголошує: фігурне катання — це не лише лід. Це щоденна робота в залі, хореографія, фізична підготовка, вправи на баланс і обертання. Саме ця дисципліна й дозволяє їй так впевнено почуватися навіть на міській ожеледиці.
Імпровізований виступ у Житомирі став для багатьох несподіванкою, а для когось — нагадуванням: навіть у слизькі й складні дні можна знайти момент радості, якщо вмієш бачити красу під ногами.
