Різниця між 59 копійками та 5 гривнями у платіжці — це не економіка, це несправедливість. Журналісти Житомир-Онлайн цитують гучну заяву про те, як державні ресурси використовуються для збагачення вузького кола осіб під час війни.
Тема тарифів та вартості життя залишається однією з найболючіших для українців, особливо на четвертому році повномасштабної війни. Поки пересічні громадяни змушені звертатися по допомогу до благодійних ініціатив, таких як «Соціальна кухня» для ВПО та пенсіонерів, у високих кабінетах ухвалюють рішення, які можуть ще більше спустошити кишені людей.
З гострою критикою дій влади виступив Володимир Левін, прокоментувавши останні законодавчі ініціативи та виступ лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко у Верховній Раді.
«Підтримка енергетики» чи грабіж?
За словами політика, під виглядом порятунку енергосистеми просуваються закони №13219 та №14067. Їхня суть, на думку опозиції, зводиться до перекладання фінансового тягаря на плечі населення та бізнесу.
“На людей фактично перекладають витрати на реконструкцію тепломереж. Бізнесу підвищують тариф на транспортування електроенергії — а це автоматично лягає в ціни товарів і послуг”, — зазначає Левін.
Варто зазначити, що зростання витрат для бізнесу б’є по всіх галузях. Ми вже писали про те, як важко зараз виживати малим підприємцям, зокрема фермерам, яким ускладнили умови бронювання працівників
. Додаткове підвищення тарифів може стати для багатьох останнім цвяхом у труну.
Шокуюча арифметика
У своєму дописі Володимир Левін навів цифри, які викликають багато запитань до ціноутворення:
- 59 копійок — собівартість атомної електроенергії за кВт·год.
- ~5 гривень — ціна для населення.
- 21 гривня — ціна, за якою змушений купувати бізнес.
“Різниця між 0,59 грн і 5 грн або 21 грн — це не просто економіка. Це питання справедливості та управління народною власністю”, — наголошує політик.
Власність народу чи олігархів?
Головний меседж заяви — енергетика, надра та сировина є власністю народу України, а не інструментом для збагачення вузького кола осіб. Володимир Левін переконаний: за чотири роки війни влада так і не знайшла балансу між прибутками олігархів і соціальним захистом.
“Якщо головним стає тариф і маржа — це вже не баланс, а перекіс”, — резюмує він, закликаючи суспільство вимагати прозорості у кожній платіжці.
