Поліський національний університет у Житомирі знову опинився в епіцентрі уваги — цього разу не через протести чи чергові анонімки в Генпрокуратуру, а завдяки офіційному документу з Києва.
Як стало відомо сайтові Житомир-Онлайн з допису в.о. ректора Поліського університету Олега Скидана, Міністр освіти і науки Оксен Лісовий підписав наказ №319 від 20 лютого 2026 року, яким визнав заклад «критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період».
Цей статус — не просто формальність. Це стратегічний щит, який дає право на бронювання працівників та підтверджує особливу роль вишу в державі. Втім, наказ з’явився саме тоді, коли навколо університету розгорівся справжній «шторм» із політичним присмаком.
Від планів на ліквідацію до «критичної важливості»
Ще зовсім нещодавно над Поліським університетом висіла загроза зникнення як самостійної одиниці. У межах реформи МОН заклад планували об’єднати з Житомирським державним університетом ім. І. Франка. Тоді це викликало неабиякий спротив колективу, який відстоював право на автономію.
Сьогоднішня ситуація виглядає як крутий розворот на 180 градусів: виш, який хотіли «оптимізувати», тепер офіційно визнаний державою як такий, без якого країна не впорається.
Вибори з елементами примусу?
Новий статус від Міністерства прийшов у розпал виборчих перегонів за крісло ректора, які супроводжуються гучними заголовками. Поки колектив офіційно висував єдиного кандидата, за лаштунками вирували зовсім інші пристрасті:
- Заяви про психологічний тиск: Голова профкому студентів публічно заявила про спроби впливу на волевиявлення під час виборчого процесу.
- Скарги на примус: У медіа з’явилися повідомлення від викладачів, які стверджують, що їм некомфортно у межах передвиборчої кампанії.
- Інформаційні «війни»: Справи щодо проректорів та анонімні звернення до Генпрокуратури стали фоном, на якому обирають керівника закладу.
У самому університеті ці закиди називають маніпуляціями. Проте наказ міністра про «критичну важливість» на цьому тлі виглядає як своєрідна легітимізація поточної ситуації — або ж як сигнал з Києва, що попри внутрішні конфлікти, стабільність стратегічного об’єкта є пріоритетом.
Чи є в цьому статусі щось унікальне?
Якщо відкинути передвиборчі емоції, варто визнати: наказ про «критичну важливість» — це не персональний подарунок від Міністерства виключно для Поліського національного. Це абсолютно доцільна і стандартна бюрократична процедура, передбачена постановами Кабміну. Статус дає право бронювати військовозобов’язаних працівників, що є життєво необхідним для безперебійного навчального процесу.
Більше того, цей статус потрібно підтверджувати щороку. І ПНУ тут далеко не єдиний. Якщо проаналізувати документи МОН, то інші потужні виші міста також отримують аналогічні накази. Зокрема, Житомирський державний університет імені Івана Франка та Державний університет «Житомирська політехніка» так само успішно підтверджують свою «критичну важливість» для держави. Поліський національний університет до цього діяв на основі свого попереднього такого ж наказу, і зараз просто настав час його поновити. Тобто сам по собі наказ Лісового є рутиною. Питання лише в тому, що цей папір так вдало збігся у часі з місцевими виборчими пристрастями, ставши зручним інструментом для гучних заяв.
У чому саме «критичність»?
Згідно з текстом наказу, ПНУ відповідає критеріям, що стосуються державного сектору та важливості для регіону. Університет, що має потужну аграрну та екологічну базу, дійсно є ключовим у підготовці кадрів для продовольчої безпеки. Проте залишається відкритим питання: чи допоможе статус «критично важливого» вгамувати внутрішні конфлікти, чи навпаки — підніме ставки у боротьбі за ректорське крісло?
Поки що зрозуміло одне: Поліський національний втримав свою незалежність і отримав від Києва серйозний карт-бланш. Як університет скористається цим кредитом довіри на тлі звинувачень у тиску на студентів та викладачів — покаже найближче голосування.
