До редакції сайту «Житомир-Онлайн» звернулися шоковані видавці місцевої преси. Останні телефонні дзвінки від їхніх партнерів по розповсюдженню — «Укрпошти» — викликали не просто здивування, а відвертий гнів. Державний монополіст готує чергове «покращення» логістики, яке загрожує залишити жителів області взагалі без газет.
Схема, яку анонсують поштовики, виглядає як відверте знущання. Раніше все працювало за законами здорового глузду: друкарні доставляли свіжі наклади газет на місцевий сортувальний центр у Житомирі, а звідти пресу розвозили по районах та селах області. Що ж пропонують тепер? За словами працівників пошти, які проводять попередній обдзвін редакцій, газети з друкарень накажуть везти аж на сортувальний центр у Києві! Як саме вони звідти повертатимуться до читачів у Бердичів, Коростень, Овруч чи найвіддаленіші села Житомирщини? На це ключове питання в «Укрпошті» відповіді поки не дають.
Суть будь-якого новинного видання — в оперативності. Газета — це не консерви, вона має потрапляти до рук читача свіжою. Яка може бути оперативність, якщо логістика перетворюється на безглузді мандрівки країною? Особливо враховуючи той факт, що пошта і зараз працює вкрай повільно, регулярно зриваючи терміни доставки.
І найцікавіше в цій ситуації — фінансове питання. Видавці не розуміють, за що «Укрпошта» фактично здирає з них понад 40% доходу (!). Сорок відсотків за «послугу», яка виконується жахливо, а з новими столичними вояжами макулатури загрожує перетворитися на повний колапс. Відділення в селах і так практично всюди закриті. Логістика знищена. Згадаймо хоча б, як в Попільні «Укрпошта» просто закрилася, бо не було кому працювати. Або як поштовий оператор примудрився загубити посилку з дипломами іноземних студентів. Зате гроші на сумнівні забаганки керівництва є завжди: поки на Житомирщині масово скорочують листонош, у столиці спокійно викидають 36 мільйонів на приватних кур’єрів.
Усе це відбувається на фоні нескінченних скандалів навколо гендиректора Ігоря Смілянського. Через мізерні зарплати та жахливі умови праці на підприємстві шалена плинність кадрів — люди просто не витримують і масово тікають. Натомість керівництво потрапляє з одного скандалу в інший: то Смілянський відмовляється вибачатися за образу жінки під час ребрендингу, то вимагає подяки за 300 мільярдів доларів допомоги від США. А тим часом реальна інфраструктура розвалюється — достатньо подивитися на сходи біля відділення «Укрпошти» в Житомирі, які спричинили хвилю обурення по всій країні. Українці масово скаржаться на розбиті посилки, втрачені листи і хамство. Але замість того, щоб рятувати логістику і виконувати свою базову функцію, компанія займається дріб’язковим піаром: штампує чергові марочки, імітуючи бурхливу діяльність.
В суспільстві вже давно і цілком серйозно говорять: керівництво свідомо «топить» державне критичне підприємство, доводить його до ручки, щоб одного дня розвести руками і тихенько передати у чиїсь приватні руки.
І ці нові логістичні викрутаси — це дуже гучні тривожні дзвони. В усьому розвиненому світі друковані медіа підтримують, дотують їхню доставку, розуміючи, що це питання національної інформаційної безпеки та доступу до новин для людей старшого покоління. В Україні ж пресу цілеспрямовано душать: задирають грабіжницькі тарифи, руйнують інфраструктуру, а тепер ще й ламають останню логістику.
Якщо цю божевільну схему маршрутизації таки запровадять, це залишить звичайних українців взагалі без доступу до інформації. Дротове «радіо-брехунець» в Україні вже давно згубили і вирізали, нормальним інтернетом українські села досі не забезпечені, та й покоління 60+ ним практично не користується. Залишати цих людей без єдиного джерела новин у такий час — це відвертий злочин проти власного народу.
