Розмови про те, що всі «хрущовки» у Житомирі вже віджили своє і підлягають негайному знесенню, виявилися суттєвим перебільшенням. Нормативний строк у 50 років, яким часто лякають власників таких квартир, насправді має інше технічне значення.
Як з’ясував Житомир-Онлайн з аналітики профільної спільноти «Житомир Urban News», пів століття експлуатації закладалося під час масової забудови як рубіж для обов’язкового капітального ремонту та глибокої модернізації, а зовсім не як остаточна дата зносу будівлі. До речі, питання реновації такого житлового фонду обговорюється давно: ще раніше ми розбирали урядові ініціативи щодо того, як хрущовки і панельки планують знести, а мешканців відселити, проте реальний стан міських багатоповерхівок вносить свої корективи у такі масштабні плани.
Структура житлового фонду Житомира показує, що класичних панельних багатоповерхівок саме хрущовського періоду залишилося порівняно небагато. Значна частина будинків — це вже пізніші серії, масово зведені у 70–90-х роках. Їхній експлуатаційний ресурс, за словами фахівців, ще точно не вичерпаний і дозволяє цілком безпечне використання.
Окрему велику категорію становлять цегляні «хрущовки». За словами фахівців з урбаністики, такі конструкції традиційно мають значно більший потенціал, кращі показники довговічності та стійкості порівняно з панельними аналогами.
Життєздатність старої забудови підтверджується і сучасною практикою містян. Наразі є чимало успішних прикладів модернізації будинків різних радянських серій. Мешканці активно утеплюють фасади, повністю оновлюють дахи, замінюють зношені інженерні комунікації, ремонтують міжпанельні шви та підсилюють несучі конструкції.
Експерти підсумовують, що проблема «застарілості» такого житла лежить здебільшого у моральній площині будівлі, а не в технічній. Люди стикаються з незручним плануванням, малими площами кухонь та поганою шумоізоляцією, проте фізично будинки здатні простояти ще багато років.
