Ручний регулятор. Хто насправді керує тарифами в Україні.
Слухаючи сьогодні виступ колишнього міністра енергетики Юрій Продан під час ток-шоу Energy Freedom, стало остаточно зрозуміло одну річ:
в Україні не існує незалежного енергетичного регулятора. І проблема навіть не в персоналіях.Проблема — у системі, яка остаточно перестала прикидатися незалежною.
Регулятор, який нічого не регулює
НКРЕКП за законом — незалежний орган.
По факту — структура, що виконує політичні рішення.
Коли регулятор отримує сигнали або доручення з Банкової — це вже не ринок.
Це адміністративне управління тарифами.
І найгірше — всі про це знають.
Міністерства знають.
Енергокомпанії знають.
Мери міст знають.
І сам Регулятор це прекрасно розуміє.
Але публічно продовжується театр під назвою «незалежне регулювання».
Конкурси, які відсіюють професіоналів.
Система конкурсів у НКРЕКП сьогодні — класичний приклад імітації реформ.
Коли люди, які десятиліттями керували енергетикою країни — не проходять відбір, а проходять консультанти без досвіду управління галуззю, це означає лише одне:
обирають не незалежних — обирають зручних.
Бо професіонал ставить питання.
А зручний — підписує рішення.
Тарифи давно стали політичними.
Головна правда, яку бояться сказати вголос:
тарифи в Україні вже давно не економічні.
Вони:
передвиборчі,
соціально керовані,
політично відкладені,
адміністративно стримані або різко підняті.
І кожного разу відповідальність розмивається.
Уряд каже — це Регулятор.
Регулятор каже — ринок.
Ринок мовчить, бо рішення вже ухвалене.
У підсумку платить споживач.
Найнебезпечніша модель управління.
Найгірше — це навіть не ручне управління.
Найгірше — відсутність відповідального.
Якщо рішення приходять з політичного центру, але юридично їх ухвалює «незалежний орган», виникає ідеальна схема:
влада впливає
регулятор підписує
відповідати ніхто не хоче
Саме тому історія українського енергорегулювання регулярно завершується кримінальними справами після зміни влади.
Система спочатку змушує виконувати політичні рішення, а потім робить винними виконавців.
Чесна відповідь, яку ніхто не хоче дати.
Якщо НКРЕКП залежить від влади —
припиніть називати його незалежним.
Передайте призначення уряду.
Закріпіть професійні вимоги.
І нехай Кабмін несе політичну відповідальність за тарифи.
Бо сьогодні маємо найгірший варіант:
політичне управління без політичної відповідальності
Висновок
Україна входить у період неминучого зростання тарифів, дефіциту генерації та післявоєнної перебудови енергетики.
І головне питання вже не в ціні електроенергії.
Головне питання —
хто реально ухвалює рішення і хто відповість, коли система знову дасть збій.
Бо ручний регулятор — це завжди тимчасово.
А наслідки його рішень — платіжки на роки вперед.
Олег Попенко
