Стародавнє місто з тисячолітньою історією, яке сьогодні має так мало вцілілих історичних пам’яток. Житомиряни звикли пояснювати цю архітектурну бідність наслідками Другої світової війни, коли місто зазнало нищівних бомбардувань. Проте найболючіші втрати місцевої спадщини відбувалися вже у цілком мирний час — у кабінетах радянських чиновників.
Як місто втрачало свою душу
Сьогодні, гуляючи Великою Бердичівською поблизу школи №33, важко уявити, що колись тут стояв величний дерев’яний храм, тінистий сад і навіть текла річка. Богоявленська церква була унікальним зразком поліського зодчества — її звели майстри минулих століть без використання жодного металевого цвяха. Будівля пережила дві світові війни, революції та зміну режимів, але не змогла пережити комуністичну «зачистку» 1970-х років.
Житомирянка Тетяна Макарчук поділилася в мережі унікальним архівним фото цього храму та емоційними родинними спогадами про те, як безжально і потайки влада позбавила місто його туристичної та духовної перлини. Як свідчить короткий хронограф історичних подій у Житомирі, наше місто справді регулярно втрачало свою ідентичність через подібні варварські рішення.
Пропонуємо зануритися в атмосферу старого міста через щемливу розповідь пані Тетяни, яку ми публікуємо без жодних змін.
«Вранці йшли на роботу і дивувались, де поділась церква»
Оригінальний допис Тетяни Макарчук у Facebook:
“Я дуже люблю старовинну архітектуру – церкви, будинки, двері, сходи, ганки, навіть бруківку.
І от з дитинства мені було цікаво, як так – Житомир – таке древнє місто, а має так мало історичних будівель.
Як я була мала, такого доступу до інформації, як зараз, звісно не було, тому дорослі на це моє питання відповідали так: Житомир дуже постраждав під час війни, багато розбомбили.РекламаЛише згодом я почала бачити, що не тільки там війна зіграла роль.
Яскравий приклад – Богоявленська церква.
Хто чув про таку чи можливо, хтось із старшого покоління навіть пам’ятає?
Знаходилась на Великій Бердичівській біля 33 школи.
Біля церкви був сад, монастир, ворота і навіть текла річка.
Я думаю, то було красиво.
Сам храм був дерев’яний, побудований без жодного цвяха, яскравий приклад поліського будування.Так от. Війну храм благополучно пережив.
А комуністів ні.
В 60-х зрубали сад. Потім засипали ріку.
Потім побудували школу, і вирішили, що храм – не найкраще для неї сусідство.
І от в 1975 році, за одну ніч храм знесли і навіть вивезли доски.
Бабуся розповідала, що люди вранці ішли на роботу і дивувались, де поділась церква.А уявіть, якби вона добула до наших днів?
І сад? І річка? І монастир? А ще трамвай на Бердичівській і бруківка?
Це було б явно гідне туристичне місце і окраса міста.
Але ми зруйнували своє, а потім їдемо у Львів, щоб шукати оту старовину.
Насправді це дуже печально.
Подивіться на фото, яка була красива церква.”
Сьогодні на місці втраченого храму залишилися лише голі асфальтовані доріжки та бетонні споруди. Кожна така стерта з лиця землі будівля — це німа відповідь на запитання, чому стародавній Житомир втратив свій історичний шарм.
🔔 Хочете знати, чим живе Житомир та що обговорює світ? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
