Поява електричного трамвая у Житомирі в 1899 році стала справжнім культурним шоком. Це був не просто транспорт, а символ прогресу, який приніс із собою нові правила життя, перші міські затори та навіть специфічний гумор. Раніше ми розповідали, як саме відкривали перші маршрути міста, а сьогодні зануримося в деталі побуту перших пасажирів за матеріалами відомого краєзнавця Георгія Мокрицького.
«Трамвай, від нього ти втікай!»
Перші вагони були настільки гучними, що газета «Волинь» писала: вони лякають навіть міських коней, звиклих до шуму. Сільські ж коні взагалі панікували, тому влада пропонувала возам об’їжджати «трамвайні» вулиці.
Швидкість руху була обмежена 6 верстами на годину (це приблизно 6,4 кілометра на годину), хоча на практиці вагони часто «літали» швидше. Проте на крутих підйомах (наприклад, по Чуднівській) трамвай часто здавався: пасажирам доводилося виходити та дружно підштовхувати транспорт вгору.
Цікавий факт: Через неспішність підйому та швидкі спуски народилася іронічна приказка «Швидкий, як житомирський трамвай», яка була відома від Балтики до Далекого Сходу.
Суворі правила та фейс-контроль
Тодішня міська дума дбала про порядок у салоні. Трамвай мав бути місцем для пристойних людей, тому існував перелік заборон.
Кого не пускали в трамвай:
- осіб у нетверезому стані;
- людей у брудному або сморідному одязі;
- жебраків;
- службовців похоронних бюро у формі;
- вуличних торговців із товаром;
- пасажирів із будь-якими тваринами.
Місткість вагона була мізерною за сучасними мірками — лише 16 сидячих місць усередині та 12 стоячих на відкритих майданчиках. Для порівняння, сучасна Tatra KT4SU вміщує 135 людей. Взимку, через об’ємний одяг, кондуктор впускав ще менше пасажирів, суворо орієнтуючись на спеціальну табличку.
Зупинка на вимогу з… вікна особняка
До червня 1917 року фіксованих зупинок майже не було. Трамвай можна було зупинити помахом руки будь-де. Кажуть, вибагливі пані намагалися зробити це прямо з вікна свого будинку або посилали прислугу “притримати” вагон, поки вони допивали каву.
Тарифи та пільги (в копійках)
| Категорія | Вартість (1 дільниця) | Пересадочний квиток |
| Дорослий пасажир | 5 коп. | 8 коп. |
| Учні у формі | 3 коп. | – |
| Діти до 5 років (без місця) | Безкоштовно | – |
Цікаво, що пересадочні квитки часто ставали причиною скандалів: кондуктори іншої лінії могли не визнати квиток, і пасажиру доводилося йти пішки, поки кондуктор перепродував його папірець комусь іншому.
Пільговики: 24 людини на все місто
У 100-тисячному Житомирі лише 24 особи мали право на безкоштовний проїзд. Це були поліцейські при виконанні, землеміри, ветеринари та кур’єри. Сьогодні цифри вражають: КП «ЖТТУ» перевозить до 10 мільйонів пільговиків на рік. Про те, як працювала інфраструктура пізніше, читайте у нашому матеріалі про трамвайні роз’їзди 1918 року.
За матеріалами Транспорт Житомира
