Сьогодні Житомир проводить в останню путь двох своїх Захисників. За сухими датами народження та загибелі стоять цілі життя, наповнені мріями, мирними професіями та любов’ю до родин, які обірвала війна.
Ігор Якимов: від кухаря до молодшого сержанта
Ігор Олександрович Якимов народився 17 червня 1986 року в німецькому місті Дрезден у родині військовослужбовця. Згодом сім’я переїхала до Житомира, де Ігор навчався у школі №21 (тепер це ліцей). Хлопець мав творчу натуру та дуже любив кулінарію.
Своє захоплення він перетворив на професію, закінчивши Житомирський професійний ліцей харчових технологій за фахом кухаря-кондитера. До початку повномасштабного вторгнення Ігор встиг попрацювати на відомих підприємствах: АТ «Рудь», Житомирському лікеро-горілчаному заводі та ІП «Євроголд Індестріз ЛТД». Головною цінністю для нього завжди залишалася сім’я, де він був люблячим батьком.
Велика війна змусила його змінити кухарський кітель на військову форму. Ігор став на захист України у складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Брав участь у важких боях на Харківщині та Донеччині. За свою витримку та мужність отримав звання молодшого сержанта. Побратими запам’ятали його як людину честі та сильного духом воїна.
Життя Захисника обірвалося 2 квітня 2026 року.
Віталій Бурмістренко: шлях додому тривалістю 10 місяців
Віталій Ігорович Бурмістренко народився 2 червня 1989 року в селі Коринище на Житомирщині. У Топорищенській школі його пам’ятають як доброго та надзвичайно щедрого хлопця, який любив спорт, автотехніку та відпочинок на природі.
Свій професійний шлях він пов’язав із машинами: закінчив ПТУ №15 у Житомирі, ставши слюсарем з ремонту авто та водієм. Після строкової служби у Президентському полку в Києві він навчався у школі міліції та працював в органах МВС. Пізніше перейшов на роботу водієм маршрутних автобусів, де його поважали за сумлінність. Понад усе Віталій мріяв про мирне майбутнє для своєї матері та двох дітей — донечки Віки та сина Максима.
У лютому 2025 року він пішов на фронт добровольцем. Після проходження підготовки Віталій служив стрільцем-снайпером. Побратими знали: він віддасть останнє, аби допомогти іншому.
Герой загинув 19 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Лише через десять довгих місяців очікувань Віталій повернувся до рідного міста на щиті.
Світла пам’ять і вічна слава воїнам, які віддали найдорожче за нашу свободу.
🔔 Бажаєте щодня дізнаватися новини про Житомир? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
