«Я маю велику честь бути дружиною цього сильного та відважного чоловіка», — з такими словами до редакції сайту Житомир-Онлайн звернулася Оксана Панасюк. Її чоловік, військовослужбовець Олексій Михальчук, віддав за Україну найцінніше. Тепер родина просить небайдужих жителів Житомирщини віддати йому останню шану та підтримати петицію на сайті Президента.
Олексій народився та виріс у селищі Червоне Бердичівського району. Після закінчення школи працював будівельником у Києві, але мирне життя перервала війна. Його бойовий шлях тривав довгими роками, пролягаючи через найгарячіші точки фронту.
Від Дебальцевого до захисту південного неба
Чоловік став на захист України ще у 2014-2015 роках як доброволець під час Антитерористичної операції. Тоді, на дебальцівському напрямку, він прикривав вихід українських військових малими групами. Згодом демобілізувався, проте повномасштабне вторгнення змусило його знову взяти до рук зброю.
Цього разу Олексій воював у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. На харківському напрямку, у надважких боях за населений пункт Довгеньке, він отримав тяжке поранення. Але після довгої реабілітації не залишився вдома: за станом здоров’я його перевели до Івано-Франківської бригади ТРО.
Разом із побратимами він тримав оборону на запорізькому напрямку. Там захисник пережив ще декілька контузій під час складних завдань, з яких поверталися далеко не всі. Оксана згадує: «Після поранення він одразу повернувся у стрій, а отримавши контузію — залишився на позиції, щоб прикрити відхід побратимів».
Трагічний лютий
Зрештою, підірване здоров’я змусило Олексія залишити лави ЗСУ. У час служби він встиг одружитися та переїхати до Бердичева. У подружжя народився синочок Захар — світлий промінь у важкі часи. Та довго побути з родиною чоловіку не судилося.
Вже 11 лютого 2025 року Олексія знову призвали на службу. Цього разу він потрапив до 637-го зенітно-кулеметного батальйону, де успішно прикривав небо над Миколаєвом та отримував грамоти за сумлінну службу. За три місяці до загибелі у нього народився син, якого батько встиг побачити лише двічі.
17 лютого 2026 року життя воїна обірвалося через ворожий безпілотник. Олексій отримав важкі поранення від удару БпЛА, а наступного дня, 18 лютого, помер у лікарні.
Родина звертається до всіх небайдужих з проханням вшанувати пам’ять воїна, який боронив нас з 2014 року. Віддати свій голос за петицію можна ТУТ.
🔔 Бажаєте щодня дізнаватися новини про Житомир? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
