Цієї весни Пулинська громада на Житомирщині отримала одну з найщасливіших новин за час великої війни. Під час березневого обміну полоненими між Україною та Росією на рідну землю повернувся 57-річний житель села Ясна Поляна Олександр Чернявський. Його шлях додому тривав довгих 33 місяці, сповнених невідомості, надій та невтомної боротьби родини.
Від мобілізації до ворожої засідки
До початку повномасштабного вторгнення Олександр вів звичайне мирне життя — працював на місцевій пилорамі, виховував чотирьох дітей та тішився шістьма онуками. У січні 2023 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Пройшовши підготовку, він став водієм БТРа у складі 31-ї окремої механізованої бригади і вирушив на надскладний Донецький напрямок.
На початку літа 2023 року сталася трагедія. Екіпаж Олександра у складі шести осіб виконував бойове завдання і потрапив у ворожу засідку. Усіх українських захисників росіяни взяли в полон та вивезли до окупованого Донецька.
«Із червня 2023 року ми втратили зв’язок із Олександром, а в серпні отримали сповіщення, що він вважається зниклим безвісти. І саме тоді почалися наші пошуки», — розповідає газеті «Вісті» наймолодша сестра воїна Віра Денисюк.
Тортури в Оренбурзі та листи з неволі
Велика родина Чернявських не опускала рук. Вони зверталися до координаційних центрів, Червоного Хреста та військової прокуратури. Лише у квітні 2024 року надійшло довгоочікуване підтвердження: Олександр живий і перебуває у полоні.
Згодом родичі дізналися від звільнених побратимів Олександра, що спочатку їх усіх утримували разом у Донецьку. Одного дня чоловіка кудись забрали — товариші сподівалися, що на обмін. Проте реальність виявилася жорстокішою: українця етапували до Росії, у місто Оренбург, де він зазнав нових знущань та тортур.
«За цей час ми змогли передати Олександру кілька листів до Росії. Від нього чекали відповіді. І такий лист до нас дійшов, але вже аж після його звільнення з полону», — ділиться пані Віра.
📌 Читайте також: історії інших визволених краян
Повернувся з полону після 25 місяців: історія військового з Малина
Зі сльозами та короваєм: повернення додому
Щасливий день настав 6 березня 2026 року — Олександр Чернявський нарешті ступив на вільну українську землю. Перша зустріч із родиною, якої він не бачив майже три роки, відбулася у вінницькому шпиталі. А вже 9 квітня, після проходження курсу реабілітації, воїн приїхав до рідної Ясної Поляни.
Зустрічати Героя вийшло ледь не все село. З прапорами, вишитими рушниками та свіжоспеченим короваєм односельці, друзі, працівники ліцею, місцевий священник та старости округів зібралися біля храму. Воїна вітали гучними оплесками, сльозами радості та безмежною вдячністю.
Історія Олександра Чернявського — це чергове нагадування про те, яку страшну ціну платять наші захисники. Суспільство зобов’язане забезпечити їм максимальну повагу та підтримку після повернення. На жаль, реальність іноді буває гіркою, як у нещодавньому обурливому випадку в Одесі, де звільненого з полону ветерана жорстоко побили. Саме тому шана до таких людей, як Олександр, має бути безумовною.
🔔 Бажаєте читати більше таких світлих новин про наших людей? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
