Ангели десанту забирають найкращих, залишаючи у серцях рідних та всієї громади невимовний біль, який не вщухне ніколи. До рідного Житомира «на щиті» повернувся мужній захисник України, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового відділення ЗСУ, солдат Ємець Олександр Геннадійович.
Його повернення додому тривало довгих і виснажливих два роки — роки невизначеності, сподівань, молитов та запеклої боротьби родини за те, аби віддати Герою останні військові почесті на рідній землі.
🔧 Від захоплення мотокросом до улюбленої справи життя
Олександр Ємець народився 4 листопада 1993 року в місті Житомирі. Тут минуло його дитинство та юність. Хлопець навчався у загальноосвітній школі №26 (нині — ліцей №26). Після здобуття середньої освіти продовжив навчання у Житомирському вищому професійному училищі-інтернаті, де опанував спеціальність «Оператор комп’ютерного набору. Електромеханік з ремонту та обслуговування комп’ютерів».
Ще з ранніх років Сашко мав особливу пристрасть до техніки. Його великим хобі був мотокрос — він активно займався цим екстремальним спортом, брав участь у змаганнях і проніс любов до швидкості та заліза через усе своє коротке життя. Згодом юнацьке захоплення переросло у професію та улюблену роботу — Олександр став автомеханіком.
У місті його знали та поважали як висококласного майстра своєї справи. Виняткова відповідальність, чесність та професіоналізм здобули йому беззаперечний авторитет серед клієнтів, колег, сусідів та численних друзів. Олександр був надзвичайно щирою, доброю, товариською і відкритою людиною, яка ніколи не відмовляла в допомозі й завжди підставляла плече у скрутну хвилину.
💔 Любляче серце та вірність присязі
Понад усе Олександр цінував свою родину. Він був неймовірно турботливим, люблячим сином і найкращим старшим братом для своєї сестрички. Вони мали особливий, надзвичайно тісний зв’язок: ділили навпіл усі радощі, разом переживали труднощі та завжди оберігали одне одного. Також Сашко дуже любив тварин — його домашній чотирилапий улюбленець був для нього справжнім вірним другом.
У лютому 2024 року чоловік був призваний до лав Збройних Сил України. Він без вагань став на захист Батьківщини, потрапивши до елітного підрозділу Десантно-штурмових військ. Як стрілець-помічник гранатометника, він мужньо та самовіддано виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, стримуючи російську навалу.
27 квітня 2024 року, залишаючись вірним Військовій присязі та українському народові, солдат Олександр Геннадійович Ємець героїчно загинув під час виконання бойового розпорядження поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 30 років…
Читайте також: Масштабний Кубок України з веслування на човнах «Дракон» збирає у Житомирі понад 300 спортсменів
Довгі два роки тривали процеси ідентифікації та повернення тіла воїна. Лише зараз, у травні 2026 року, Житомир отримав можливість схилити голови перед своїм захисником. У вічній, невимовній скорботі залишилися мама, сестра, близькі, друзі, знайомі та бойові побратими, з якими він ділив окопний побут.
Редакція порталу «Житомир Онлайн» висловлює найглибші, найщиріші співчуття родині полеглого Героя. Жодне слово не здатне загоїти рану у ваших серцях, але пам’ять про подвиг Олександра житиме вічно в історії нашого міста та всієї вільної України.
Світла пам’ять і вічна слава Герою десантнику! Низький уклін за захист!
