Зараз сучасний тролейбус чи автобус із низьким рівнем підлоги став для житомирян абсолютно звичним явищем. Ми не замислюючись заходимо в салон із тротуару, не долаючи високих незручних сходинок. Ним легко користуються батьки з дитячими візками, літні люди, а для пасажирів на кріслах колісних — це єдина можливість вільно пересуватися містом. Але чи знаємо ми, який довгий та складний інженерний шлях пройшов світ, і як саме Житомир увірвався в еру доступної логістики?
Сьогодні доступність — це не примха чи «комфорт для когось окремого», а базова вимога цивілізованого суспільства. Давайте розберемося, як створювався цей стандарт і як він змінив транспортне обличчя нашого обласного центру.
Світова еволюція: від інженерного тупика до перших стандартів
Перші експерименти з низьким входом з’явилися ще наприкінці XIX та на початку XX століття у трамвайних вагонах, де це диктувалося особливостями тогочасної рейкової інфраструктури. А ось із автобусами ситуація виявилася значно складнішою. Двигун, трансмісія, карданні вали та мости традиційно розташовувалися під підлогою, через що салон доводилося високо піднімати над дорогою. Саме тому більшість автобусів середини ХХ століття нагадували «фортеці» з трьома високими сходинками.
Вже мав менше сходинок, що полегшувало вхід до транспорту
Переломний момент настав у 1970-х роках у Німеччині із появою проєкту «Standard-Bus» (Стандартний автобус). Німецькі виробники (MAN, Daimler-Benz, Magirus-Deutz, Kässbohrer Setra) об’єдналися, щоб створити уніфіковану модель міського транспорту. Вже у другому поколінні цих машин (ітерація SL II) інженери зробили перші кроки назустріч пасажирам: зменшили діаметр коліс, використали низькопрофільні шини та трохи опустили підлогу, – розповідає Транспорт Житомира.
Паралельно було винайдено геніальну систему «Kneeling» (присідання) — пневматичний нахил кузова автобуса в бік бордюру під час зупинки. Це дозволило полегшити посадку навіть без повністю низької підлоги.
Лише наприкінці 1980-х років, завдяки повному переплануванню кузова та зміщенню двигуна у хвостову частину («шафне» компонування), світ побачив перші повноцінні серійні низькопідлогові машини, такі як Mercedes-Benz O405N та MAN NL202. У 1990-х цей тренд остаточно став залізним стандартом Європи.
Український прорив та ера доступності в Житомирі
Після розпаду Радянського Союзу українські міста ще понад десятиліття залишалися заповідниками застарілих високопідлогових машин. Справжній технологічний прорив відбувся у 2004 році, коли Львівський автомобільний завод презентував перший вітчизняний низькопідлоговий автобус ЛАЗ А183 (CityLAZ-12), сконструйований на основі найкращих європейських зразків.
Саме на базі цієї платформи невдовзі було розроблено тролейбус ЛАЗ Е183. І саме ця модель назавжди змінила історію Житомира!
У грудні 2007 року на вулиці Житомира вийшли перші 6 таких новеньких низькопідлогових тролейбусів львівського виробництва. Вони стали першими інклюзивними машинами в місті, поклавши край домінуванню старих високопідлогових ЗіУ та Škoda. Це був перший і дуже важливий крок до безбар’єрного простору.
Розвиток логістики не зупиняється. На сьогоднішній день на маршрутах Житомирського трамвайно-тролейбусного управління (ЖТТУ) вже курсує 50 нових, повністю доступних низькопідлогових тролейбусів (зокрема сучасні БКМ), а також кілька десятків зручних автобусів. З кожним роком частка спецтранспорту збільшується.
Проте сама по собі наявність машин не вирішує всіх проблем міської мобільності. Низька підлога працює на 100% лише тоді, коли транспорт рухається за чіткими маршрутами. Раніше ми детально аналізували транспортний каркас Житомира: як побудувати зручну мережу без дублювання та зайвих переплат. Лише комплексна реформа — від інклюзивного рухомого складу до грамотної схеми маршрутів та облаштованих піднятих зупинок — здатна зробити Житомир по-справжньому комфортним європейським містом для кожного мешканця.
🔔 Хочете знати більше про розвиток міського транспорту, ремонти доріг та урбаністику Житомира? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
