Координаторка центру херсонців у Житомирі Оксана Сагайдак збирає колекцію кавунів: жінка виховує 8 дітей і не може повернутися додому

Для когось кавун на обгортці цукерки — це просто літній дизайн, а для прийомної матері вісьмох дітей — це єдина можливість бодай на мить повернутися до рідного дому. Оксана Сагайдак, яка виїхала з окупованого Каховського району, зараз працює у Житомирі координаторкою Центру допомоги херсонцям «Вільні разом». Три місяці тому жінка знайшла власний спосіб боротися з тугою за малою батьківщиною — вона скуповує абсолютно всі речі, на яких бачить зображення кавуна.

Смак мирного степу у парфумах та листівках

Як розповіла Оксана Сагайдак журналістам Суспільного, кожна така знахідка повертає її в літо на лівобережжі Дніпра. Її батько — агроном-фермер, тому родина завжди вирощувала цілі плантації динь та кавунів.

«Кавун у мене асоціюється винятково із сонячною Херсонщиною, із нашими баштанами. У мене у колекції навіть жуйки із зображенням дині з кавуном є. Без різниці, чи це парфуми, чи цукерки, чи гелі для душу. Де бачу кавунчик, то й беру собі», — зізнається колекціонерка.

Оксана Сагайдак радіє навіть дрібницям: нещодавно вона зайшла у відділення «Укрпошти», побачила листівку з кавуном і одразу ж придбала її до свого зібрання.

Батьки в окупації та страх за дітей

Але за цією світлою колекцією стоїть глибока родинна трагедія. Каховський район, де жила Оксана Сагайдак, був захоплений російськими військами у перші ж дні повномасштабного вторгнення. Там і досі тривають активні бойові дії, а в окупації залишилися жити її батьки.

Повертатися на південь жінка поки не планує — це занадто великий ризик. Вона виховує вісьмох дітей: шестеро з них мають статус переселенців, ще двоє — місцеві, із Житомира.

«Там дуже страшно. Мені за дітей страшно. Куди ж я повезу дітей. Там дуже страшно і небезпечно», — з болем розповідає прийомна мати.

Зараз Оксана Сагайдак пропонує долучитися до поповнення її “кавунової” колекції всім охочим і своїм колегам з Центру допомоги. Для неї це не просто речі, а символ того, що Херсонщина продовжує жити, навіть якщо тимчасово знаходиться далеко від дому.