Ще один прапор пам’яті здійнявся над кладовищем села Кмитів. 11 червня 2026 року громада провела в останню путь свого захисника — Маслюківського Михайла Володимировича. Понад три роки рідні жили між надією та відчаєм, чекаючи на звістку про його долю.
Життя, сповнене випробувань
Михайло народився 22 листопада 1986 року в місті Житомирі. Доля підготувала йому важкі випробування від самого початку: у п’ятимісячному віці хлопчик трагічно втратив матір. Його виховала бабуся, яка замінила йому батьків, подарувала всю свою любов і допомогла стати гідною людиною.
Рідні та друзі згадують Михайла як надзвичайно світлу, щиру та беззлобну людину. Попри всі життєві труднощі, він зберіг у собі добре серце, ніколи не тримав зла на інших і завжди ставився до світу з відкритістю. Особливе місце в його житті займала донечка Соломія — найбільша радість і сенс його життя.
Бій під Червонопопівкою
У серпні 2022 року, розуміючи загрозу для своєї родини та країни, Михайло добровільно став до лав Збройних Сил України. Він пішов захищати свою землю, щоб його донечка могла жити у вільній державі.
12 березня 2023 року під час виконання складного бойового завдання поблизу села Червонопопівка у Луганській області Михайло Маслюківський зник безвісти. Лише зараз, у 2026 році, рідна земля змогла прийняти свого сина з належною честю і шаною.
Захисника поховали на кладовищі села Кмитів, поруч із найдорожчими людьми — матір’ю та бабусею. Він символічно повернувся до них, щоб знайти вічний спокій. Світла пам’ять про Михайла назавжди житиме у серці його донечки, рідних та всієї України.
📌 Читайте також: Житомирщина втрачає найкращих
На Бердичівщині прощаються зі снайпером Василем Конюховим, який загинув у Курській області
