На Донеччині героїчно загинув командир взводу аеромобільної бригади з Житомира Сергій Мельник

Житомир знову огорнув невимовний біль втрати. Захищаючи суверенітет та незалежність України в найгарячіших точках фронту, героїчно загинув наш земляк, мужній воїн та талановитий командир — Мельник Сергій Олександрович.

Крізь життєві випробування — з відзнакою та золотими руками

Сергій народився 30 квітня 1988 року в Житомирі. Доля змалечку випробовувала його на міцність: хлопчик рано втратив матір, а згодом пішов із життя і батько. Разом із сестрою їх виховувала любляча бабуся, яка стала для дітей взірцем мудрості. Попри всі труднощі, Сергій виріс щирою, чесною та працьовитою людиною.

Навчався Сергій у Житомирській загальноосвітній школі №8 (нині ліцей №8), яку закінчив із відзнакою. Жага до знань супроводжувала його й надалі — він успішно завершив Житомирський агротехнічний коледж, а потім і Державний агроекологічний університет (нині Поліський національний університет), здобувши обидва дипломи з відзнакою.

Понад 16 років свого життя Сергій Олександрович присвятив сфері логістики. Колеги згадують його як висококласного професіонала, неймовірно порядну та надійну людину з чудовим почуттям гумору. Окрім роботи, Сергій мав безліч захоплень: з дитинства грав на баяні, займався різьбою по дереву, колекціонував монети та обожнював футбол. Найбільше ж дорожив часом, проведеним із родиною, особливо зі своїм племінником, якого безмежно любив.

Замість 32-річчя — Небесне Воїнство: Житомирщина втратила відважного штурмовика Дмитра Суховця

Британський вишкіл та останній бій на Донеччині

У березні 2025 року Сергій прийняв важливе рішення та став до лав Збройних Сил України. Рівень його відповідальності дозволив йому пройти серйозну військову підготовку не лише на батьківщині, а й у Великій Британії.

Після навчання молодший сержант Сергій Мельник очолив аеромобільний взвод у складі однієї з окремих аеромобільних бригад. Він завжди йшов попереду своїх людей, виконуючи завдання на найскладніших ділянках Донецького фронту.

14 червня 2026 року під час виконання чергової бойової місії серце командира зупинилося… Воїн віддав життя, захищаючи кожного з нас. У вічній скорботі за ним залишилися бабуся, сестра, обожнюваний племінник, вірні друзі та бойове братство десантників.